СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ БОБРИНЕЦЬКОГО РАЙОНУ НА 2013‑2020 РОКИ

І. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стратегію економічного і соціального розвитку Бобринецького району на 2013‑2020 роки (далі ‑ Стратегія) розроблено на виконання Меморандуму про співробітництво між Кіровоградською обласною радою, Кіровоградською обласною державною адміністрацією, Громадською радою при Кіровоградській обласній державній адміністрації та Національним інститутом стратегічних досліджень.

Нормативно-правовою базою для розроблення Стратегії стали:

1) Конституція України;

2) закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України», «Про стимулювання розвитку регіонів»;

3) постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 621 «Про розробку прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку і складання проекту державного бюджету», від 21 липня 2006 року № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», від 16 листопада 2011 року № 1186 «Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки реалізації регіональних стратегій розвитку»;

4) Наказ Міністерства економіки України від 29 липня 2002 року № 224 «Про затвердження методичних рекомендацій по формуванню регіональних стратегій розвитку».

 

Стратегію розроблено з урахуванням положень:

Програми економічних реформ на 2012‑2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»;

Державної стратегії регіонального розвитку;

Загальнодержавної програми розвитку малих міст;

Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні;

Стратегію економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на 2013‑2020 роки.

Необхідність розроблення Стратегії викликана змінами, що відбулися в соціально-економічній сфері України у період після фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр., розгортанням політики економічних і соціальних реформ, змінами підходів до побудови державної політики та засад регіонального розвитку України.

Реалізація Стратегії дасть можливість:

підвищити конкурентоспроможність економічного комплексу Бобринецького району на внутрішньому і на зовнішньому ринках;

сформувати сучасну ефективну модель управління розвитком району;

забезпечити координацію розвитку району з виконанням завдань Програми економічних реформ на 2012‑2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»;

забезпечити підвищення стабільності соціально-економічного розвитку району;

забезпечити ефективну реалізацію районного потенціалу розвитку;

сприяти розвитку підприємницької діяльності та створенню нових робочих місць на місцевому рівні;

збільшити надходження до місцевих бюджетів і підвищити спроможність фінансування районних цільових програм;

сприяти збільшенню доходів населення, поліпшенню умов і якості життя та особистого розвитку жителів Бобринеччини.

 

Реалізація Стратегії дозволить досягти суттєвого поліпшення інвестиційного клімату в районі, підвищення ефективності державної політики місцевого розвитку, дієвої координації зусиль галузевих міністерств і відомств та органів місцевого самоврядування району.

 

Стратегію побудовано у вигляді системи інтегральних цілей та напрямів розвитку. Інтегральні цілі виходять зі стратегічної мети й спрямовані на втілення стратегічного бачення Бобринеччини у 2020 році. Кожний із напрямів розкривається  комплексом завдань.

 

Унаслідок реалізації Стратегії на період до 2020 року в районі очікується:

збільшення валового продукту;

збільшення капітальних інвестицій;

підвищення продуктивності праці;

збільшення заробітної плати.

ІІ. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО

РОЗВИТКУ РАЙОНУ

1. Природно-ресурсний потенціал району

 

Бобринецький район  розташований у південно-західній частині області. Межує з Компаніївським, Новоукраїнським, Устинівським районами Кіровоградської області, Єланецьким, Братським районами Миколаївської області.

За розміром Бобринецький район, площа якого становить 1,5 тис.кв.км займає 6,09% території області.

Чисельність наявного населення району станом на 01 січня 2013 року становила 26,5 тис. осіб.

Водні ресурси району представлені 9 річками загальною довжиною 331 км (територією району протікають ріки – Інгул, Громоклей, Сугоклея, Мертвоводдя, Гнилий Єланецт, Осиковата, Бобринка, Лозоватка, Богодушка та Дрюкова), 2 водосховищами загальною площею 13,21млн.куб.м (Бобринецьким, Полум’янським) та ставками загальною площею водного дзеркала 1402,3 га, підземними водами із прогнозованими запасами 1,051 млн. куб. м/рік, затвердженими – 0,685 млн.куб. м/рік.

Земельні ресурси Бобринецького району представлені передусім сільськогосподарськими угіддями, які займають 135,632 тис. га (90,64 % території району, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель).

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія Бобринецького району відноситься до Степової зони Північностепової підзони Дністровсько-Дніпровського краю Кіровоградського (Середньоінгульського) району і розташований в басейні середньої течії Інгулу.

Питома вага орних земель в районі — 77 %, лісів і чагарників — близько 3 %, вигонів-пасовищ — 12 %, луків і боліт — менше 1 %.

Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. В лісостеповій частині Бобринецького району переважають чорноземи середньо- і малогумусні чорноземи опідзолені. Для степової частини характерні чорноземи середньо- і малогумусні ґрунти.

Загалом у ґрунтовому покриві району до 80% території зайнято родючими чорноземами, що є найпродуктивнішими для сільськогосподарських рослин. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району.

Лісові ресурси Бобринеччини представлені 5036,5 га земель, з яких безпосередньо вкрито лісовою рослинністю 4606,8 га. Розвиток та охорону лісового господарства району забезпечує 1 лісогосподарське підприємство.

До найважливіших корисних копалин району належать поклади граніту, піску, каоліну. До кінця 2015 року планується відкриття кар'єру з видобутку граніту — ПП «Грановіт», яке розроблятиме Полум'янське родовище.

Рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище в Бобринецькому районі значно нижчий ніж в середньому по Кіровоградській області. Але рівень ресурсовикористання, що зумовлений недосконалістю технологія, які застосовуються у виробничих процесах, сприяє понаднормовому утворенню та накопиченню відходів виробництва та споживання.

Основними забруднювачами атмосферного повітря, є автодорожні підприємства (асфальтно-бетонні заводи) та автомобільний транспорт.

Найбільшими джерелами утворення відходів є сільськогосподарські підприємства та населення.

На стан атмосферного повітря району максимальне навантаження чинять викиди авто-  мототранспорту та викиди від опалювальних систем. Викиди забруднюючих речовин від автотранспорту складають 85% від усієї кількості викидів в районі.

 

Таким чином, стратегічними ресурсними перевагами Бобринецького району є:

географічне розташування - південь Кіровоградської області. Через територію району проходить державна автодорога Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв, що сполучає північ і центр Кіровоградської області та України  з півднем країни в тому числі і з Кримом.

наявність значної кількості покладів корисних копалин.

До найбільш важливих корисних копалин належать поклади граніту, піску, коаліну, по територіях Свердловської, Рощахівської, Олексіївської, Червонодолинської, Чарівнянської сільських рад.

високий рівень родючості чорноземних ґрунтів.

 

Завдання щодо раціонального використання та відновлення природно-ресурсного потенціалу Бобринеччини полягають у зменшенні ресурсовитратності виробництв, розвитку екологічно збалансованих промисловості та сільського господарства, зниження ризиків забруднення навколишнього середовища.

2. Стан та соціально-економічні виклики Бобринецького району

Економіка району має виражений аграрно-індустріальний характер. Інфраструктура селищ та всього району тісно пов'язана між собою. На території району розташовані підприємства - виробники сільгосппродукції та переробники цієї продукції

Спеціалізація району визначає його частку у показниках соціально-економічного розвитку області(табл. 1).

 

Таблиця 1

Питома вага Бобринецького району в економіці Кіровоградської області

за підсумками 2012 року

 

Місце Бобринецького району  у рейтингу районів області за основними соціально-економічними показниками наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Місце Бобринецького району серед районів області (за основними соціально-економічними показниками)

 

* 9 місяців 2012 року

Найважливішими у структурі промислового комплексу району: є харчова та переробна промисловість.

 

Таблиця 3

Основні показники розвитку промисловості Бобринецького району

 

Основні показники	Значення станом на:
	01.01.2012 р.	01.01.2013 р.
Кількість підприємств, що знаходяться на самостійному балансі, одиниць	48	48
Галузева структура обсягу реалізованої продукції промисловості	Питома вага, %
Промисловість	100%
Добувна промисловість	-	-
Переробна промисловість, у тому числі:	73,6	77,1
виробництво харчових продуктів, напоїв	45,9	55,0
легка промисловість	-	-
оброблення деревини та виробництво виробів з неї	-	-
целюлозно-паперове виробництво та видавнича діяльність	4,6	2,0
хімічна промисловість	-	-
виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції	-	-
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	-	-
машинобудування	-	-
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	21,8	20,9

Продукція промисловості забезпечує важливу частку товарного експорту. Обсяг експорту товарів по району за 2012 рік склав 225,3 тис. доларів США або 135,0% до минулого року.

 

У структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого станом на 2012 рік складала 78,7 %, тваринництву належить 27,5 % (табл. 4). Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на виробництві зернових та зернобобових культур та соняшнику, тоді як господарства населення - на вирощуванні картоплі, овочів, плодів та ягід.

Таблиця 4

Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства

 

 

Найбільший показник індексу виробництва валової продукції сільського господарства зафіксовано у 2011 році (116,2 % порівняно з 2010 роком), що зумовлено нарощуванням виробництва продукції рослинництва (індекс валової продукції рослинництва становив 119,9% порівняно з 2010 роком). Разом з тим, у 2011 та 2012 роках відбувалось зменшення виробництва валової продукції сільського господарства на 6,5 % та 29,7 % відповідно.

Виробництво валової продукції тваринництва зменшувалося протягом 2011 року та  у 2011 році, і лише у 2010 році та 2012 році збільшилося відповідно на 1,6 % та 4,2%.

Останніми роками в районі не займаються виробництво цукрових буряків.

При цьому частка виробництва валової продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення приблизно становить 35,3% та 64,7 % відповідно. Проте, якщо господарствами населення виробляється 56,2 % валової продукції рослинництва, то частка виробництва валової продукції тваринництва, що виробляється господарствами населення, вже становить 43,8 %.

Загалом для сільського господарства району характерне домінування дрібнотоварного виробництва продукції тваринництва та плодоовочівництва. Так, господарства населення виробляють 99,7 % картоплі, 93,1 % овочів, 100,0 % плодів та ягід, 77,7 % м’яса, 90,0 % молока та 100,0 % яєць. Така структура виробництва у поєднанні з низькою ефективністю використання земельних ресурсів та нераціональним сільськогосподарським землекористуванням обумовлює невисоку урожайність основних культур, призводить до втрат вирощеної продукції і погіршення її якості.

 

Транспортна галузь Бобринеччини, враховуючи вигідне географічне розташування району, має достатні перспективи для розвитку і здатна стати однією з найважливіших галузей економіки.

У структурі транспортних перевезень району найбільша частка належить автомобільному транспорту – ним забезпечується перевезення вантажів та перевезень пасажирів.

Попри наявний значний потенціал, показники розвитку транспортної галузі свідчать про низку негативних тенденцій.

Аналіз динаміки пасажирських перевезень у 2008-2012 роках свідчить про невелике зростання перевезень пасажирів та вантажів за цей період.

Таблиця 5

Динаміка вантажо- і пасажиропотоку Бобринецького району

 

 

Обсяги надходжень доходів до місцевих бюджетів району щороку зростають (протягом 2011 року приріст доходів становив 12,8%, в 2012 році – 33,3%). Позитивні тенденції наповнення місцевих бюджетів спостерігаються за основними бюджетоформуючими податками: податком з доходів фізичних осіб і платою за землю.

У 2011 році внаслідок коригування бюджетного і податкового законодавства зазнала змін і структура доходів місцевих бюджетів, яка характеризується збільшенням питомої ваги доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

 

Соціальний розвиток Бобринеччини демонструє залежність від економічної динаміки.

Зберігаються негативні тенденції у демографічній сфері. Протягом 2012 року чисельність населення району скоротилася на 162 особи. Зменшення чисельності населення відбулося за рахунок природного
(115 осіб) та міграційного скорочення населення (47 осіб). У 2012 році коефіцієнт смертності населення району становив 16,7 осіб на 1000 жителів. Загальний коефіцієнт народжуваності становив 12,4 осіб на 1000 жителів.

Розвиток людського потенціалу району  уповільнюється через ситуацію, що склалася на ринку праці. Значне навантаження на вільне робоче місце спричинене невідповідністю професійно-кваліфікаційної потреби в кадрах економіки району пропозиції робочої сили на ринку праці.

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в районному центрі зайнятості, станом на 01 січня 2013 року становила 1550 осіб, з яких 1106 осіб (73,7 %) набули офіційного статусу безробітних. Рівень зареєстрованого безробіття становив 2,99% населення працездатного віку.

У 2012 році розмір середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника становив 2085 грн., що на 22,2 % вище за відповідний показник 2011 року.

 

Основними характеристиками внутрішнього розвитку є збільшення територіальних диспропорцій соціально-економічного розвитку, посилення периферійності окремих територій, низький рівень їх інвестиційної привабливості та, як наслідок, загалом низька конкурентоспроможність.

 

На сучасному етапі розвитку район стикається з низкою викликів, що мають структурний характер та потребують системного вирішення на стратегічних засадах.

 

1) структурні диспропорції у промисловості. Зберігається дисбаланс у структурі промислового комплексу району, обумовлений такими чинниками як:

значна сировинна орієнтація промислового виробництва;

високий ступінь зношеності основних фондів у реальному секторі виробництва, дисбаланс інвестування у основні фонди промисловості та будівництва;

недовикористання потенціалу розвитку будівництва;

2) екстенсивна модель розвитку аграрного сектору. Сільськогосподарське виробництво повільно відходить від екстенсивної моделі господарювання, що може поставити під загрозу перспективи сталого розвитку району в умовах кліматичних змін:

відсутнє впровадження сучасних технологій та методів господарювання у сільському господарстві;

зростання виробництва в рослинництві супроводжується розширенням посівних площ під вирощування ґрунтовиснажувальних культур (соняшнику та ріпака) та супроводжується зниженням якості ґрунтів (падіння родючості та зростання їх ерозії);

зберігаються структурна незбалансованість галузі, низька частка тваринництва у структурі сільського господарства;

на стадії формування знаходиться інфраструктура підтримки сільськогосподарських виробників, недостатнім є рівень матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств регіону;

низькими є темпи будівництва житла та об’єктів соціальної інфраструктури у сільській місцевості;

3) незбалансований просторовий розвиток та міжрегіональні диспропорції:

низьким є рівень розвитку виробничої інфраструктури, житлово-комунального, дорожнього, вулично-дорожнього господарства, енергетичного сектору, що стримує економічне зростання міста і сільських територій;

недостатнім є розвиток транспортно-логістичної мережі;

інвестиційна привабливість окремих територій є вельми слабкою, що призводить до дефіциту ресурсів розвитку;

невпинно скорочується кількість сіл, що призводить до зростання в частки неосвоєних територій;

 

Зазначені проблеми вимагають глибоких системних перетворень в економічному комплексі району, покликаних забезпечити збалансований територіальний розвиток, протидію збільшенню внутрішніх диспропорцій, зменшення строкатості показників і темпів післякризового відновлення економіки та соціальної сфери.

3. Ймовірні сценарії розвитку району

Сценарій 1: «Еволюційний сценарій» ‑ зростання на основі екстенсивної моделі розвитку та ресурсоорієнтованої моделі експорту.

 

Еволюційний сценарій дає можливість у найближчі 5 років забезпечити прискорене економічне зростання на основі екстенсивної моделі розвитку. Відновлення управлінської вертикалі, залучення інвестицій та реалізація низки масштабних економічних та інфраструктурних проектів у традиційних секторах економіки району, підтримка переробки та харчової промисловості дозволять поліпшити загальні економічні показники розвитку Бобринецького району в кількісному вимірі.

Зокрема, в межах сценарію:

є підстави для продовження зростання ВРП району, темпи економічного зростання можуть зберігатися в межах середньообласних показників. Водночас цього замало для досягнення якісних зрушень у структурі економіки району;

відбудеться зростання рівня заробітних плат, але наблизитися до середньоукраїнських показників за рівнем середньої заробітної плати та за розміром внутрішнього ринку буде доволі складно;

за умови фінансування та реалізації державних програм розвитку вдасться зберегти та поновити експлуатаційні характеристики основних автодоріг, які проходять територією району.

Водночас зростання на основі екстенсивної моделі розвитку звужує можливості для реформування традиційної структури економіки району, гальмує запровадження випереджальної моделі розвитку, сприяє консервації соціально-економічних диспропорцій у районі:

1)       розвиток експортного потенціалу відбуватиметься без істотних зрушень у сфері енерго- та ресурсозбереження. Посилюватиметься залежність економіки району від зовнішніх стимулів на тлі слабкої капіталізації внутрішніх потенціалів розвитку;

2)       посилюватимуться розбіжності у рівнях соціально-економічного розвитку окремих населених пунктів району;

3)       збереження високого антропогенного навантаження на природне середовище поставить під загрозу перехід району до моделі сталого економічного розвитку, розвитку туристично-рекреаційної сфери, призводитиме до погіршення показників демографії та здоров’я населення району.

Сценарій 2: «Якісне зростання» ‑ інтенсивна модель економічного розвитку та запровадження сучасних управлінських технологій.

Реалізація вказаного сценарію ґрунтується на реформуванні головних сфер суспільного життя та запровадженні сучасних управлінських технологій згідно з положеннями Стратегії.

Сценарій передбачає:

створення постійно діючого механізму, який забезпечує формування та підтримку політичного та соціального консенсусу щодо цілей і стратегії розвитку району;

запровадження регіональної моделі державно-приватного партнерства;

залучення інвестицій, спрямованих на модернізацію та інноваційний розвиток економіки;

запровадження  програм розвитку сільських територій.

За таких умов очікується:

1)    економічне зростання за рахунок технологічного оновлення та інновацій, збільшення обсягу виробництва та послуг, поліпшення його структури та показників району у рейтингу серед районів Кіровоградщини ;

2)  підвищення ефективності використання інвестицій;

3)  створення передумов та базової інфраструктури для сталого розвитку в районі.

ІІІ. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЦІЛІ СТРАТЕГІЇ

 

Мета Стратегії - підвищення добробуту населення району шляхом досягнення сталого соціально-економічного розвитку та здійснення

глибоких структурних трансформацій в економічній та соціальній сферах, реалізації конкурентних переваг району.

Реалізація мети досягається внаслідок застосування новітніх енерго- та ресурсозберігаючих технологій, нарощування потенціалу реального сектору економіки району, випереджаючого розвитку високотехнологічних виробництв із упровадженням сучасних науково-технічних інновацій.

Бобринеччина у 2020 році ‑ це район, який:

інтенсивно розвивається за рахунок аграрного і промислового комплексів;

досяг високої конкурентоспроможності за рахунок вдалого поєднання локальних інновацій та глобальних комунікацій;

є одним з лідерів у розвитку «зеленої економіки» та використанні альтернативної енергетики, забезпеченні впровадження високих екологічних стандартів у виробництво готової продукції;

відродив економічну перспективу сільських територій;

є екологічно безпечним районом зі сприятливими, комфортними та безпечними умовами для життєдіяльності людини.

 

Інтегральні стратегічні цілі

Досягнення наведеного бачення майбутнього Бобринецького району здійснюватиметься у спосіб реалізації комплексу інтегральних стратегічних цілей.

Інтегральні цілі визначають загальне бачення якісних змін у структурі та способах використання потенціалу Бобринецького району, підвищення його конкурентоспроможності.

1. 1. Спеціалізація району на виконанні функцій, які мають стратегічне значення для розвитку області:

1)       вагомий внесок у продовольчу безпеку області.

 

1. 2. Досягнення збалансованості просторового розвитку:

1)       створення високого рівня локальної доступності у межах території району;

2)       досягнення стабільного та комплексного розвитку сільських територій;

3)       розвиток інфраструктури сільських територій та забезпечення сприятливих умов життєдіяльності сільського населення;

4)       заохочення розвитку малого підприємництва на місцевому рівні;

5) формування конкурентного інформаційного простору .

 

1. 3. Реалізація потенціалу енергозабезпечення та енергоефективності:

1)       диверсифікація джерел енергозабезпечення, їх системне, комплексне використання та оптимізація паливно-енергетичного балансу району;

2)       утвердження принципу самодостатності енергозабезпечення та підвищення енергоефективності всіх видів економічної діяльності на території району;

3)       визнання пріоритетності розвитку альтернативної (відновлюваної) енергетики на основі використання наявних на місцевому рівні ресурсів.

 

1. 4. Орієнтація на сталий розвиток на засадах «зеленої» економіки:

1)  сприяння розвитку екологічно збалансованих промисловості та сільського господарства;

2)  збільшення частки відновлюваної та альтернативної енергетики в паливно-енергетичному балансі;

3)  розвиток рекреаційно-туристичного комплексу з пріоритетністю «зеленого туризму».

 

Стратегічні напрями розвитку

Досягнення інтегральних цілей розвитку Бобринецького району на період до 2020 року відбуватиметься за такими стратегічними напрямами:

 

1. Розвиток промислового потенціалу:

1) оптимізація структури промислового комплексу;

2) ефективне використання природно-ресурсного потенціалу;

3) пріоритетний розвиток високотехнологічних виробництв;

4) впровадження ресурсозберігаючих, інформаційних технологій;

6) нарощування експортного потенціалу промисловості;

7) екологізація виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії.

 

2. Формування високотехнологічного аграрного сектору ХХІ століття:

1) максимально ефективне використання природно-кліматичного потенціалу;

2) оптимізація землекористування;

3) нарощування виробництва продукції з більшою часткою доданої вартості;

4) створення замкнених циклів виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;

5) вирощування екологічно чистої продукції і розвиток органічного виробництва;

6) поширення кластеризації виробництва сільськогосподарської продукції та відродження аграрної кооперації;

7) наукоємне агровиробництво;

8) підтримка сталого розвитку сільських територій.

 

3. Розвиток транспортно-транзитного потенціалу:

1) реалізація потенціалу географічного положення району;

2) зміцнення транспортних зв’язків з сусідніми районами;

3) розвиток транспортної мережі у сільській місцевості;

4) відновлення дорожньої інфраструктури;

5) підвищення якості, безпеки та ефективності перевезень;

6) зниження рівня техногенного навантаження транспорту на довкілля.

 

4. Розвиток сучасної індустрії послуг як основи постіндустріального поступу:

1) упорядкування сфери торгівлі, забезпечення дієвого захисту споживачів;

2) розвиток послуг у сфері культури, дозвілля і рекреації;

3) ефективний розвиток ЖКГ на засадах державно-приватного партнерства;

4) сприяння розвитку креативних індустрій.

 

5. Стабільний соціальний розвиток:

1) підвищення доходів населення та подолання бідності;

2) забезпечення справедливої системи соціального захисту і допомоги малозабезпеченим;

3) створення умов для розвитку особистості та інвестицій у людський капітал;

4) синхронізація освітньої сфери з потребами ринку праці;

5) першочергова турбота про материнство і дитинство;

6) гарантування комфортного і безпечного життєвого середовища для людини.

 

IV. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ТА ЗАВДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РАЙОНУ

 

1. Розвиток промислового потенціалу

 

Мета: оптимізація структури промислового комплексу з пріоритетним розвитком високотехнологічних виробництв, енерго- і ресурсозберігаючих, інформаційних технологій. Підвищення ефективності використання мінерально-сировинної бази, підвищення конкурентоспроможності харчової та переробної галузі, екологізація виробництва за рахунок упровадження енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії.

Стан і ресурсний потенціал

Промисловість району є стратегічно важливими для економіки, а саме переробна та харчова промисловість – галузі, якими забезпечується найбільша частка валової промислової товарної продукції.

Для забезпечення продовольчого ринку працює харчова, переробна промисловість. Виробництво продукції варіюється в залежності від потреби господарств. Тобто зменшення відбувається в зв’язку з тим, що підприємства виробляють її для власних потреб та вироблену товарну продукцію споживають.

У загальному обсязі реалізованої промислової продукції району харчова промисловість складає 55,0 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 20,9 %, переробна промисловість – 55,0 %.

Основними товаровиробниками у харчовій галузі району є Хлібокомбінат Бобринецького РСТ, ПП «Агрофірма «Славутич», ФОП Ломакін.

До корисних копалин Бобринецького району належать: поклади граніту, піску та каоліну, придатного для виготовлення посуду. Запаси граніту по головних кар’єрах становлять близько 12510 тис. м куб., глини – 23000 тис. м куб., каоліні відклади -  930 тис. м куб., піщані відклади – 1490 тис. м куб. В районі налічується 17 кар’єрів загальною площею 34 га, з них виробничого значення – 2, інші – місцевого значення.

Бобринецький район має суттєві перспективи використання альтернативних джерел енергії, розвитку «зеленої енергетики». Серед ресурсів альтернативної (відновлюваної) енергетики району:

відходи сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва), у т. ч.: біомаса (відходи тваринництва (гній), солома, стебла соняшнику (лузга соняшнику) та кукурудзи тощо;

відходи деревооброблення та деревини, що виникають унаслідок розчищення лісових масивів, лісопосадок (гілля, хмиз тощо) є сировиною для виробництва пеллетів та брикетів, паливної тріски.

 

Проблеми, що потребують вирішення:

низький рівень забезпеченості сировиною підприємств харчової промисловості, недостатня якість окремих видів харчової продукції, що призводить до зменшення обсягів виробництва та споживання продуктів харчування;

висока енергоємність виробництва у промисловості, відсутність системного підходу до комплексного вирішення питань енергоефективності та енергозбереження;

низький рівень інноваційної активності промислових підприємств;

низький рівень інвестування промисловості;

високий ступінь зношеності основних фондів у промисловості та будівництві, що призводить до зниження конкурентоспроможності продукції промисловості на внутрішньому та зовнішньому ринках;

високий рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище, пов’язаний із наявністю забруднюючих виробництв.

 

Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації

 

1. Нарощування обсягів виробництва промислової продукції та її реалізації на внутрішньому й зовнішніх ринках, що дозволить збільшити внесок промисловості у формування валової доданої вартості району та зміцнити конкурентні позиції промислового комплексу району.

Завдання:

1) проведення моніторингу використання наявних промислових об’єктів, ступеня їхньої завантаженості, виявлення потенціалу розвитку та розроблення поетапного плану розвитку використання незадіяних виробничих потужностей;

2) надання підтримки промисловим підприємствам у пошуку потенційних партнерів та укладанні договорів про співробітництво, що сприятиме розвитку експортного потенціалу й виходу підприємств на світові ринки;

3) проведення виставкової, інформаційної та маркетингової діяльності, спрямованої на просування промислових товарів на перспективні ринки;

4) надання інформаційної та методичної підтримки підприємствам у реалізації їхньої продукції на ринках області;

5) сприяння залученню промислових підприємств до реалізації загальнодержавних програм та національних проектів, зокрема – у сфері розвитку АПК;

6) налагодження співробітництва промислових підприємств з закладами освіти для забезпечення підприємств кадрами необхідної кваліфікації.

 

2. Підвищення ефективності використання мінерально-сировинної бази району як ресурсу розвитку, здатного забезпечити конкурентні переваги добувної промисловості.

Завдання:

1) забезпечення комплексного використання родовищ корисних копалин з метою повного і ефективного використання мінерально-сировинної бази району.

 

3. Підвищення конкурентоспроможності харчової промисловості, розвиток коопераційних зв’язків та мережевого співробітництва в галузі, що сприятиме створенню замкнених ланцюгів виробництва в АПК, забезпечить зростання виробництва продукції харчової промисловості, зайнятості та дозволить забезпечувати населення якісними продуктами харчування і розширювати ринки їх збуту.

Завдання:

1) сприяння розвитку ефективного співробітництва сільськогосподарських підприємств і підприємств харчопереробного комплексу, зокрема у молокопереробній та овочепереробній галузях;

2)  забезпечення обов’язкового запровадження на підприємствах харчової галузі системи управління безпечністю харчових продуктів.

 

4. Розбудова інвестиційного потенціалу у промисловості та стимулювання оновлення основних фондів як необхідних передумов розширеного відтворення і модернізації промислового комплексу, зменшення енергоємності промислового виробництва та підвищення конкурентоспроможності промислової продукції.

Завдання:

1) спрощення процедур реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та створення мережі адміністративних установ, що працюють за принципом «єдиного вікна» і надають повний спектр управлінських послуг, пов’язаних з реєстрацією підприємців;

2) запровадження заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату та підняття інвестиційного іміджу району, у тому числі - спрощення процедур започаткування і ведення бізнесу та землевідведення;

3) створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій.

 

5. Реалізація політики енергозбереження у промисловості та розвиток «зеленої економіки», що сприятиме скороченню витрат підприємств промисловості на енергетичні ресурси та зменшенню техногенного навантаження на навколишнє середовище.

Завдання:

1) проведення аналізу ефективності енергоспоживання та резервів енергозбереження у промисловості;

2)   розроблення та реалізація пілотних інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих на зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів і впровадження новітніх технологій;

Очікувані результати:

1) реструктуризація промислового комплексу у напрямі збільшення частки високотехнологічних виробництв за рахунок упровадження науково-технічних інновацій, енерго- та ресурсозберігаючих і наукоємних технологій;

2) переорієнтація сировинно орієнтованого промислового виробництва на випуск конкурентоспроможної кінцевої продукції;

3) зменшення енергоємності та підвищення енергоефективності промислового виробництва;

4) забезпечення конкурентоспроможності промислової продукції на внутрішньому та зовнішніх ринках, нарощування обсягів її реалізації та експорту.

 

2. Формування високотехнологічного аграрного сектору ХХІ століття

Мета: формування екологічно та економічно збалансованого сільськогосподарського комплексу на основі максимально ефективного використання наявного в районі природно-ресурсного потенціалу. Підтримка сталого розвитку сільських територій, створення сприятливих умов для життєдіяльності та підвищення добробуту населення. Нарощування виробництва високоякісної продукції, формування замкнених циклів виробництва сільськогосподарської продукції, вирощування екологічно чистої продукції та розвиток органічного виробництва.

Стан і ресурсний потенціал

 

Бобринецький район має значний ресурсний потенціал для формування високотехнологічного аграрного сектору, здатного здійснювати суттєвий внесок у забезпечення продовольчої безпеки області, розширення сировинної бази для харчової промисловості, посилення експортних позицій.

Ґрунтовий покрив району характеризується високою родючістю, оскільки представлений чорноземами.

В районі сконцентровано 137,1 тис. га земель сільськогосподарського призначення, у т. ч. ріллі – 119,2 тис. га.

Виробництво сільськогосподарської продукції в районі здійснюють 20 сільськогосподарських підприємств та 198 фермерських господарств. У користуванні фермерських господарств перебуває 28,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. ріллі – 28,6 тис. га. Із загальної площі сільськогосподарських угідь взято в оренду 27,7 тис. га (83,5%).

На початок 2013 року у сільських поселеннях налічувалось 14,3 тис. домогосподарств, з них кількість домогосподарств, членам яких надано земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, – 13,5 тис. (94,4 % загальної кількості). У користуванні особистих селянських господарств знаходиться 8,5 тис. га землі.

У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, частка якого у 2012 році становила 78,7 %, тваринництву належить 21,3 %.

Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на виробництві зернових і зернобобових культур та соняшнику, господарства населення – на вирощуванні технічних культур, картоплі, овочів, плодів та ягід.

Поголів’я великої рогатої худоби за 2011‑2012 роки збільшилося на                105 голів і станом на 2012 рік становило 4804 голови. За цей період поголів’я свиней збільшилося на 156 голів до 2867 голів.

Господарствами населення у 2012 році утримувалося 95 % поголів’я великої рогатої худоби, 54 % свиней та 100 % птиці. Як наслідок, 95 % м’яса (у забійній масі), 67% молока та 100 % яєць вироблялося господарствами населення.

Проблеми, що потребують вирішення:

1) недотримання науково обґрунтованої системи сівозмін та нераціональне сільськогосподарське землекористування, що призводить до зниження урожайності, втрат вирощеної продукції і погіршення її якості. Домінування у структурі посівних площ культур, що мають ринковий попит, але негативно впливають на якість ґрунтів і знижують вміст гумусу в ґрунтах;

2) домінування дрібнотоварного виробництва продукції тваринництва та плодоовочівництва, що обмежує можливості використання сучасних агротехнологій і новітніх засобів праці, виконання високотехнологічних операцій з вирощування сільгоспкультур і використання відповідних сховищ для її зберігання, зумовлює низьку якість виробленої продукції та її невідповідність міжнародним санітарним нормам і стандартам якості;

3) зниження поголів’я великої рогатої худоби, що призводить до дефіциту молочної продукції, зростання у структурі виробництва частки менш якісного, порівняно з яловичиною, м’яса птиці і не сприяє формуванню повноцінного харчового набору для мешканців району;

4) низький рівень розвитку соціальної інфраструктури на селі, що зумовлює незадовільний рівень життя сільського населення, погіршення демографічної ситуації і відплив працездатного населення в інші регіони країни та за кордон;

5) низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, системи зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, що знижує її якість, призводить до втрат при зберіганні та транспортуванні, а також до значних сезонних цінових коливань на продукти харчування;

6) недостатнє матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємств, їхня низька капіталоозброєність та капіталооснащеність, що перешкоджає прискоренню оновлення матеріально-технічної бази і не сприяє нарощуванню виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції;

7) нерозвиненість органічного виробництва сільськогосподарської продукції;

8) низький рівень розвитку підприємництва на селі та слабка диверсифікованість економіки сільських територій, що обумовлює високий рівень безробіття, трудової міграції, посилює територіальну диференціацію.

 

Стратегічні пріоритети та завдання щодо їх реалізації

1. Підвищення ефективності використання земельних ресурсів на основі раціонального сільськогосподарського землекористування, що дозволить збільшити виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечити населення якісною продукцією, розширити можливості для нарощування експортного потенціалу галузі.

Завдання:

1) сприяння удосконаленню структури сільськогосподарських угідь та посівів, дотриманню оптимальної структури посівних площ за рахунок поєднання заходів економічного стимулювання сільськогосподарських землекористувачів та їх юридичної відповідальності у сфері охорони земель;

2) розроблення системи заходів щодо модернізації системи зрошення та розширення площ зрошуваних земель за рахунок реконструкції діючих та придбання нових систем дощувальної техніки, створення цілісних технологічних комплексів;

3) посилення фінансової підтримки та інформаційно-консультативного супроводу сільськогосподарських товаровиробників з метою сприяння збільшенню внесення мінеральних та органічних добрив;

4) формування регульованого ринку сільськогосподарських земель на основі гарантування забезпечення громадянам реалізації прав власності на земельну ділянку;

5) забезпечення захисту прав власників земельних ділянок (паїв), зданих в оренду;

6)  поширення лізингових механізмів оновлення парку сільськогосподарської техніки як засобу поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства,

7) створення умов для залучення інвестицій у будівництво тваринницьких комплексів молочно-м’ясного напряму.

 

2. Розвиток рослинництва як основи продовольчої безпеки району з метою забезпечення потреби населення і переробної промисловості у високоякісній рослинницькій продукції та створення стабільної кормової бази для тваринницької галузі.

Завдання:

1) заохочення якнайповнішого використання біологічного потенціалу продуктивності культур шляхом застосування інтенсивних технологій у рослинництві;

2) посилення співпраці дослідних господарств і дослідних станцій науково-дослідних установ, дослідних та навчально-дослідних господарств навчальних закладів, суб’єктів насінництва та розсадництва, що виконують роботи із селекції сільськогосподарських культур, з метою збільшення виробництва оригінального та високорепродукційного насіння сільськогосподарських культур;

3) надання аграрним господарствам державної підтримки у придбанні якісного насіння високоврожайних сортів культур, забезпеченні сучасною сільськогосподарською технікою, добривами і агрохімікатами, в організації заготівлі та реалізації сільськогосподарської продукції з метою заохочення розширення виробництва плодоовочевої продукції, розвитку садівництва, виноградарства, хмелярства;

4) створення умов для розширення посівних площ кормових культур, насамперед за рахунок білкових культур та багаторічних бобових трав, для формування збалансованої та стабільної кормової бази тваринницької галузі.

 

3. Розвиток тваринницької галузі, що сприятиме поліпшенню забезпеченості населення м’ясо-молочною продукцією та високобілковими й дієтичними продуктами харчування.

Завдання:

1) посилення селекційно-племінної роботи в тваринництві, створення племінних репродукторів сільськогосподарських тварин з метою сприяння відтворенню високоефективних порід тварин та поліпшення племінного потенціалу маточного стада;

2) надання підтримки формуванню високопродуктивного поголів’я у господарствах всіх форм власності за рахунок племінних ресурсів племпідприємств та забезпечення дрібнотоварних виробників високоякісним генетичним матеріалом для штучного осіменіння та поліпшення генетичного потенціалу худоби;

3) надання організаційно-методичної підтримки створенню молочарських кооперативів з метою заохочення збільшення поголів’я тварин, насамперед великої рогатої худоби, в сільськогосподарських підприємствах та створення умов для розвитку молочного скотарства у фермерських підприємствах;

4) підтримка розвитку сімейних ферм, що спеціалізуватимуться передусім на виробництві м’ясо-молочної продукції;

5) створення умов для розширення інтеграційних і технологічних зв’язків між сільгосптоваровиробниками та підприємствами харчової промисловості для становлення комплексів, які об’єднають у єдиному технологічному ланцюгу виробництво зерна, комбікормів, вирощування свиней, ВРХ та переробку сировини у продукти харчування високого ступеня готовності;

6) сприяння застосуванню комплексної механізації, автоматизації та комп’ютеризації виробничих процесів при вирощуванні й відгодівлі худоби, поліпшенню структури раціонів годівлі худоби, зокрема збільшенню у ній повноцінних комбінованих кормів, сіна, сінажу та коренеплодів шляхом всебічного інформування сільгосптоваровиробників про сучасні досягнення науки і техніки, організації виставок, ярмарок та презентацій, спрямованих на оволодіння ними новими знаннями.

 

4. Розвиток інфраструктури аграрного ринку з метою поліпшення доступу сільськогосподарської продукції на ринок, зменшення втрат при її зберіганні та транспортуванні, забезпечення формування ринкової ціни на продукти харчування.

Завдання:

1) реконструкція наявних та будівництво нових овоче- та фруктосховищ, створення сучасного оптового ринку сільськогосподарської продукції;

2) поліпшення транспортної та логістичної інфраструктури аграрного ринку шляхом розвитку мережі доріг з твердим покриттям у сільській місцевості;

3)  налагодження партнерських відносин між місцевими органами влади, товаровиробниками та суб’єктами роздрібної торгівлі району в частині забезпечення населення соціально значущими продовольчими товарами належної якості за доступними цінами у рамках реалізації проекту «Купуй Кіровоградське».

 

5. Розбудова соціальної інфраструктури на основах диверсифікації економіки сільських поселень, що створить умови для розширення сфери застосування праці у сільській місцевості, підвищення рівня доходів селян і якості проживання на селі.

Завдання:

1) поліпшення якості автомобільних доріг районного значення, забезпечення населених пунктів централізованим водопостачанням та водовідведенням, здійснення їх газифікації;

2) формування системи надання медичної допомоги населенню на селі на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини, поліпшення спеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільському населенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним лікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортними засобами;

3) забезпечення розвитку закладів культури та сприяння широкому доступу до них сільських жителів, активне пропагування історико-культурної спадщини району;

4)  підтримка розвитку «зеленого туризму».

 

6. Екологічне поліпшення агроландшафтів та розвиток органічного виробництва, що дозволить знизити екологічне навантаження на ґрунтовий покрив на основі екологізації сільськогосподарського виробництва, сприятиме збереженню та відтворенню родючості ґрунтів, підвищенню конкурентоспроможності аграрної продукції району.

Завдання:

1) системна протидія ерозійним процесам;

2) здійснення всебічного інформування сільськогосподарських землекористувачів про особливості та ефективність використання на ґрунтах із складним рельєфом, схилових та ерозійно небезпечних землях контурно-меліоративної організації територій землекористування з метою забезпечення збереження та відновлення природної родючості ґрунтів;

3) поліпшення стану земель шляхом проведення рекультивації порушених земель, створення захисних лісонасаджень, проведення культуро-технічних робіт, будівництва протиерозійних валів-доріг, нанесення родючого шару ґрунту;

4)  заохочення впровадження альтернативних ресурсозберігаючих і безпечних технологій та систем землеробства, насамперед на основі запровадження екологічного землеробства, що дозволить знизити рівень забруднення земель і підвищити їхню якість;

5) сприяння запровадженню інтегрованої системи захисту рослин, яка зорієнтована насамперед на використання агротехнічного та біологічного методів і спрямована на зменшення обробітку сільгоспкультур хімічними реагентами;

6)  посилення контролю за використанням земель водного фонду, а також за екологічним станом поверхневих вод, що використовуються для потреб сільського господарства.

 

Очікувані результати:

1) забезпечення населення району високоякісними продуктами харчування широкого асортименту;

2) підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції;

3) збільшення частки екологічно чистої продукції в обсязі сільськогосподарського виробництва;

4) підвищення ефективності використання земельних ресурсів, поліпшення їх якісного стану, зменшення площ еродованих земель, що перебувають в активному сільськогосподарському обробітку;

5) поліпшення виробничої та ринкової інфраструктури, скорочення проміжних ланок і термінів доставки продукції в ланцюзі «з лану до столу», поліпшення якості продукції за рахунок поліпшення умов її зберігання;

6) поліпшення демографічної ситуації та умов проживання у сільській місцевості.

3. Розвиток транспортно-транзитного потенціалу

Мета: реалізація транзитного потенціалу району, поліпшення взаємозв’язків між районами, доступності сільських територій. Зниження рівня техногенного навантаження транспорту на довкілля, підвищення якості, безпеки та ефективності перевезень.

 

Стан і ресурсний потенціал

Бобринецький район розташований район розташований на південо-західній частині області; відстань від від  м.Бобринець (адміністративного центру регіону)  до м. Києва: автошляхом 405 км, до м. Кіровограда:залізницею 158 км., автошляхом 54 км.

Сітка доріг місцевого значення, які перебувають у межах району і які є за межами населених пунктів нараховує загалом 343,8 км (174,6 км доріг обласного значення та 139,3 км районних доріг і 29,3 км  територіальних доріг). Дороги районного значення класифікуються по дорожньому одягу, так:

-         асфальтобетонних доріг – 67,9 км;

-         чорнощебневих доріг – 55,8 км;

-         жорств’яних доріг – 162,1 км;

-         бруківка – 56,1 км;

-         ґрунтових доріг – 35 км.

З цього можна зазначити, що основна мережа доріг району – жорств’яна, а це потребує постійну необхідність в ремонтних роботах та значного фінансування.

 

Проблеми, що потребують вирішення:

1) утримання будівництва автомобільних доріг загального користування за пріоритетними напрямами розвитку доріг, що поєднує швидкісні дороги з туристичними об’єктами, рекреаційними зонами;

2) сприяння проведенню поточних та капітальних ремонтів, реконструкції місцевих автомобільних доріг, розбудова мережі автодоріг у сільській місцевості;

3) надання переваг у розвитку екологічно чистим видам автомобільного транспорту, запровадження механізму стимулювання використання альтернативних видів пального, зокрема, біопалива;

4) стимулювання інвестиційної активності у дорожньому будівництві на засадах ефективного та прозорого функціонування механізмів державно-приватного партнерства;

5) забезпечення регулярним пасажирським автобусним рухом усіх сільських населених пунктів;

6) забезпечення доступності транспортних послуг для осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом впровадження квот на придбання перевізниками автотранспорту, пристосованого до потреб цієї категорії пасажирів

Очікувані результати:

1) розвиток економічної структури регіону у напрямі випереджальної динаміки розвитку транспортної сфери;

 

4. Розвиток сучасної індустрії послуг як основи постіндустріального поступу

Мета: інтенсифікація розвитку регіонального ринку послуг, підвищення рівня їх доступності, безпеки та якості. Удосконалення системи житлово-комунальних послуг і приведення їх у відповідність до європейських стандартів; розвиток послуг сфери торгівлі, впровадження нових стандартів обслуговування споживчого ринку та дієвого захисту прав споживачів; комплексний розвиток ринку рекреаційних і туристичних послуг, у т. ч. «зеленого туризму». Формування ринку послуг зв’язку та інформаційних технологій як підґрунтя для підвищення прозорості прийняття управлінських рішень, активного залучення громадськості до розбудови економічного комплексу постіндустріального спрямування.

Стан і ресурсний потенціал

 

Житловий фонд. Станом на 01 січня 2013 року в комунальній власності Бобринецького району знаходиться 37 житлових будинків загальною площею близько 37,175 тис.м², в т.ч.: 5-ть п’ятиповерхових будинків.

В районі 6 гуртожитків, які перебувають у державній власності:

- 3 на балансі дочірнього підприємства дослідного господарства ”Червоний Землероб” та непередані в комунальну власність Чарівнянської сільської ради;

- 2 на балансі Бобринецького технікуму ім.Порика Білоцерківського  національного аграрного університету;

- 1 на балансі Бобринецького професійно- технічного училища № 32 Міністерсва сільського господарства та продовольства України.

Централізованих водопостачанням забезпечено 13 населених пунктів, що складає 50 %загальної їх кількості.

Надання послуг з водопостачання у сільських населених пунктах району здійснюють    8 комунальнрих підприємств.

1)    МКП «Свердлове»

2)    МКП «Інгул»

3)    МКП «Нарцис»

4)    МКП «Бухівчанка»

5)    МКП «Степівчанка»

6)    МКП «Росава»

7)    МКП «Світанок»

8)    МКП «Іллінка»

Довжина каналізаційної мережі міста - 24,2 км. Обслуговує                           1604 абонента.

Весь багатоквартирний багатоповерховий житловий фонд переведено на індивідуальне опалення.

В районі обліковуються 31 сміттєзвалище, під які відведено земельні ділянки площею 34,4 га

Ресурсне забезпечення сфери торгівлі, обслуговування та захисту прав споживачів у районі відповідає вимогам стабільного надання якісних послуг у цій сфері. Задоволення потреб споживачів району у товарах та продукції забезпечується через 39 магазинів підприємств‑юридичних осіб,              196 магазинів фізичних осіб підприємців, 13 закладів ресторанного господарства фізичних осіб підприємців, 1 ринок, 6 АЗС та 7 об’єктів аптечної мережі.

Основні проблеми, що потребують вирішення:

1) незадовільний технічний стан житлового фонду, систем водопостачання, водовідведення через високий ступінь зношеності основних фондів, що призводить до значних втрат теплової енергії, збільшення собівартості послуг ЖКГ, зростання непродуктивних витрат фізичних і юридичних осіб на їх оплату;

2)  нерівномірність доступу населення району до послуг торгівлі та побутового обслуговування (особливо у сільській місцевості), неналежний рівень організації торговельного обслуговування населення на об’єктах дрібно-роздрібної торгівлі, на ринках, підприємствах торгівлі у сільській місцевості;

3) недостатній рівень розвитку оптової торгівлі в районі;

4) використання не в повній мірі природно-заповідних і природно-паркових зон, об’єктів культурної та історичної спадщини, інших туристично-рекреаційних ресурсів (об’єктів), призводить до недооцінки ролі туристично-рекреаційної сфери для потенційного економічного зростання економіки;

5) незадовільний стан об’єктів історико-культурної, архітектурної спадщини, закладів та об’єктів культури та неналежний рівень охорони історико-культурної спадщини, природно-ресурсного потенціалу;

6) недостатній рівень використання об’єктів культурної спадщини у туристичній галузі району;

7) нерівномірність забезпечення телекомунікаційними послугами та обмеженість доступу користувачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, зокрема у сільській місцевості;

8) складна криміногенна ситуація та поширення проявів асоціальної поведінки у суспільстві (наркоманія, алкоголізм), у т. ч. серед молоді сільських, як наслідок – недостатній рівень гарантування безпеки громадян (мешканців та гостей району).

 

Стратегічні пріоритети та завдання з їх реалізації

 

1. Стимулювання технічної і технологічної модернізації, підвищення ресурсоефективності сфери ЖКГ, здійснення технічного переоснащення основних фондів у житлово-комунальній сфері відповідно до вимог світових стандартів, гармонізованих зі стандартами Євросоюзу:

Завдання:

1) організація ефективного управління у сфері виробництва та надання  житлово-комунальних послуг відповідно до сучасних умов, на основі застосування новітніх підходів та методів управління;

2) створення сприятливого інвестиційного середовища для залучення інвестиційних ресурсів;

3) впорядкування житлово-комунальної інфраструктури населених пунктів, зокрема сільських населених пунктів;

4) налагодження якісного водопостачання для споживачів питної води,;

5) поетапне оснащення всіх споживачів житлово-комунальних послуг приладами обліку витрачання води й енергії;

6) впровадження енергозберігаючих технологій вуличного освітлення;

7) обладнання дитячих майданчиків, їх озеленення та освітлення, гарантування безпеки дітей;

8) упровадження енергозберігаючих технологій у сфері тепло- та водопостачання;

9) систематичне ведення роз’яснювальної роботи, популяризація серед населення заходів з енергозбереження, підвищення ефективності енергоспоживання, переходу на використання альтернативної (відновлювальної) енергетики;

10) забезпечення підприємств житлово-комунального господарства сучасною технікою для вивезення/утилізації твердих побутових відходів з дотриманням екологічних стандартів.

 

2. Реалізація заходів з охорони культурної спадщини

Завдання:

проведення повної інвентаризації та паспортизації пам’яток культурної спадщини району;

дослідження, реабілітація, музеєфікація, пристосування та облаштування найбільш вагомих пам’яток і об’єктів культурної спадщини;

залучення до збереження пам’яток культурної спадщини учнівської та студентської молоді, громадських та волонтерських організацій.

3. Розвиток ринку інформаційних і комунікаційних послуг як підґрунтя підвищення якості життя населення району, насамперед віддалених територій.

Завдання:

1) збереження високих темпів розвитку інфраструктури зв’язку, вдосконалення мережі телекомунікацій, поштового зв’язку, створення сприятливих умов доступу широких верств населення до світових інформаційних ресурсів;

2) створення вузлів доступу до мережі Інтернет та можливості розвитку інформатизації у сільській місцевості;

3) модернізація телеінформаційних мереж і забезпечення доступу до мережі Інтернет у навчальних закладах.

 

4. Удосконалення системи надання публічних послуг та активізація співпраці місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства.

Завдання:

1) гарантування порядку, доступності, строків, єдиних вимог щодо стандартів надання публічних послуг для всіх жителів району;

2) впровадження заходів щодо підвищення кваліфікаційного рівня представників місцевих органів влади;

3) участь у формуванні об’єднаної загальнонаціональної мережі центрів надання публічних (адміністративних) послуг, дозвільних центрів на основі використання потенціалу сучасних інтернет-технологій;

4) забезпечення відкритості публічного врядування та налагодження дієвого зворотного зв’язку органів влади з громадськістю щодо звернень жителів району та громадських організацій з приводу вирішення актуальних питань місцевого розвитку;

5) залучення громадськості та місцевих жителів до вирішення нагальних питань соціально-економічного розвитку, забезпечення благоустрою території та поліпшення безпеки та якості життя;

5. Сприяння комплексному розвитку сфери культури в районі

Завдання:

1) здійснення комплексу заходів щодо паспортизації та реставрації пам’ятників історико-культурної спадщини, історико-архітектурних, природно-ландшафтних та інших об’єктів сфери культури району, забезпечення їх доступності для мешканців та гостей району;

2) проведення реконструкції та реставрації, ремонту та подальшого розвитку пам’яток архітектури, історії та культури, у т. ч. із залученням коштів приватних (вітчизняних та іноземних) інвесторів, спонсорів та на основі державно-приватного партнерства;

3) підтримка розвитку та збереження об’єктів культури у сільській місцевості;

4) підтримка розвитку фестивального та конкурсного руху в районі;

5) розвиток народного мистецтва через надання різноманітних форм його організаційної, управлінської, рекламно-інформаційної та фінансової підтримки;

6) забезпечення діяльності бібліотечних установ: поповнення книжкових фондів, насамперед українською мовою, передплата періодичних видань, забезпечення комп’ютерами та оргтехнікою бібліотек, автоматизація бібліотечних процесів.

6. Налагодження систематичної роботи щодо забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища як основи безпеки життєдіяльності жителів району.

Завдання:

1) розроблення та затвердження місцевого плану дій з охорони навколишнього природного середовища;

2) реконструкція існуючих сміттєзвалищ ТПВ;

3) забезпечення будівництва на промислових підприємствах споруд попереднього очищення стоків з упровадженням сучасних екологозберігаючих технологій;

4) проведення модернізації каналізаційних очисних споруд;

5) упровадження заходів з озеленення населених пунктів району.

Очікувані результати:

1) активне здійснення реформи житлово-комунального господарства,  формування на районному рівні сучасного, конкурентного ринку житлово-комунальних послуг;

2) легалізація всіх сфер торгівлі та сфери послуг, мінімізація проявів стихійної торгівлі у районі;

3) формування засад інформаційного суспільства, підвищення інвестиційної привабливості інформаційної інфраструктури району;

4) забезпечення мешканців населених пунктів району якісною питною водою;

5) підвищення безпеки життєдіяльності у районі.

 

5. Стабільний соціальний розвиток – запорука процвітання Бобринеччини

Мета: упровадження раціональних форм організації життєдіяльності у праці, побуті, відпочинку, розвитку та відновленні особистості. Метою перетворень у соціальній сфері є формування комфортного та безпечного життєвого середовища людини.

 

Стан і ресурсний потенціал

 

Демографічна ситуація. Демографічна ситуація у Бобринецькому районі характеризується стійкою депопуляцією, старінням населення, зменшенням частки працездатного населення.

Чисельність наявного населення району на 01 січня 2013 року, за оцінкою, становила 26,5 тис. осіб.

Зменшення чисельності населення району відбулося за рахунок природного скорочення (115 осіб), водночас міграційний приріст становив 47 осіб.

Ринок праці, безробіття і рівень доходів населення. Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в Бобринецькій районній службі зайнятості, станом на 01 січня 2013 року становила 475 осіб. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 459 незайнятих громадян, із них 327 отримували допомогу по безробіттю.

Середньомісячна заробітна плата за 2012 рік склала 2085 грн., її розмір зріс проти минулого року на 122,0 %. Відсутня заборгованість з виплати заробітної плати .

Освіта. Станом на 01 січня 2012 року на території району налічується 9 дошкільних навчальних закладів, у т. ч. у сільській місцевості – 15. Дошкільні навчальні заклади відвідують 0,5 тис. дітей, що становить 45,5 % від загальної кількості дітей до 6 років (у сільській місцевості – 30,5%).

Функціонує 31 загальноосвітній навчальний заклад, у яких навчається              2,6 тис. учнів. Нараховується 2 школи І ступеня, в яких навчається до 10 учнів (50 % від загальної кількості шкіл І ступеня), 11 шкіл І-ІІ ступенів, у яких кількість учнів менше 40 (45,5 %) і 18 шкіл I-III ступенів, у яких кількість учнів менше 100 (61,1 %). Всі малокомплектні загальноосвітні навчальні заклади розташовані в сільській місцевості. На одного вчителя у середньому припадає 8 учнів (у сільській місцевості – 4 учні). Організовано підвезення до місця навчання й додому 100% учнів, які проживають за межею пішохідної доступності, з них 99,4 % підвозяться шкільними автобусами. Кількість шкільних автобусів складає 10 одиниць.

Профільне навчання організовано у 4-х загальноосвітніх навчальних закладах І‑ІІІ ступенів району, з них у сільській місцевості –2. У профільних класах навчається 116 учнів, з них у сільській місцевості – 19 учень.

38,7 % загальноосвітніх навчальних закладів забезпечені проточною водою, внутрішніми санвузлами забезпечено 61,3 %. Рівень зношеності шкільних меблів складає 61 %.

Забезпеченість навчальними комп’ютерними комплексами загальноосвітніх навчальних закладів району становить 60 %. До мережі Інтернет підключено 61 % загальноосвітніх навчальних закладів.

Працює 1 позашкільний навчальний заклад, що дозволяє розвивати творчі здібності 30% дітей шкільного віку за кількома напрямками позашкільної освіти.

Соціальний захист населення. В районі забезпечується своєчасне надання усіх видів соціальної допомоги громадянам, які її потребують, у межах діючого законодавства та встановлених розмірах. У 2012 році різні види державної допомоги за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів отримали понад 4852 сімей. На обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, перебувало близько 7,5 тис. осіб.

В районі функціонує стаціонарне відділення, в якому на повному державному утриманні перебувають 10 пенсіонерів та  територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), яким обслуговуються 2783 особи та надається понад 65 різних видів соціальних послуг.

Сфера охорони здоров’я. Медичну допомогу населенню району станом на початок 2013 року надавали: 1 центральна районна лікарня, 3 амбулаторно-поліклінічних закладів, 32 ФАПи. Загальна кількість лікарняних ліжок на 01 січня 2013 року становить 135, а забезпеченість ліжками – 50,7% на 10 тис. населення (2011 рік – 50,5).

Забезпеченість лікарями (без зубних лікарів) у 2012 році становила 19,6 на 10 тис. населення. Залишається вкрай недостатньою забезпеченість сільських лікарських дільниць лікарськими кадрами.

Структура поширених захворювань на 10 тис. населення: системи кровообігу – 5697,3, на туберкульоз – 86,3 %. Рівень первинної інвалідності осіб працездатного віку на 10 тис. населення  становив 58,3.

Сфера фізичної культури і спорту. Сфера фізичної культури і спорту Бобринецького району представлена  1 дитячо-юнацька спортивна школа, в яких різними видами спорту займається понад 0,4 тис. осіб. До регулярних занять фізичною культурою і спортом залучено 13,8 % населення району. Матеріально-технічна база фізичної культури і спорту району налічує 1 стадіон, 20 волейбольних майданчиків,21 баскетбольний майданчик,21 гандбольних майданчиків,1 майданчик для бадмінтону, 18 футбольних полів,  23 спортивних залів, 25 майданчиків із тренажерним обладнанням, 10 приміщень для фізично-оздоровчих занять,стрілецький тир.

Затверджена і діє районна цільова соціальна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2012‑2016 роки (рішення Бобринецької районної ради від 30 березня 2012 року № 152).

Основні проблеми, що потребують вирішення:

1) природне скорочення населення;

2) тривале скорочення частки населення, молодшого за працездатний вік, поступове збільшення частки населення, старшого за працездатний вік;

3) тривале від’ємне міграційне скорочення населення переважно за рахунок осіб репродуктивного віку;

4) значний рівень демографічного навантаження на осіб працездатного віку;

5) значний рівень зареєстрованого безробіття;

6) висока частка соціальних трансфертів у доходах громадян;

7) низька привабливість створюваних робочих місць;

8) поширення тіньової зайнятості населення;

9) недостатня адресність надання соціальної підтримки;

10) низький рівень доходів переважної частини населення через низький розмір заробітної плати;

11) низький рівень забезпеченості дітей дошкільними навчальними закладами;

12) недостатня розвиненість мережі освітніх округів;

13) неукомплектованість навчальних закладів у сільській місцевості учнями, віддаленість закладів від місць проживання учнів;

14) недостатній рівень впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі;

15) низький рівень матеріально-технічного забезпечення, неукомплектованість професійними кадрами  районного позашкільного навчального закладу районного Будинку дитячої творчості;

16) низький рівень охоплення громадян фізичною культурою і масовим спортом;

17) диспропорційність системи надання медичної допомоги первинного, вторинного і третинного рівнів;

18) зниження рівня забезпеченості лікарськими кадрами, особливо у сільській місцевості;

19) слабкий розвиток профілактичної роботи та високий рівень захворюваності.

 

Стратегічні пріоритети та завдання з їх реалізації

 

1. Послаблення негативних демографічних тенденцій шляхом підвищення народжуваності та сприяння позитивному міграційному сальдо.

Завдання:

1) сприяння розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

2) пропаганда сімейних цінностей, сприяння збереженню цілісності сім’ї, захисту прав її членів, створення умов для нормального розвитку й виховання дітей шляхом здійснення соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях;

3) утвердження у молодіжному середовищі здорового способу життя та організації змістовного проведення дозвілля;

4) сприяння розвитку альтернативних форм сімейного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, у т. ч. дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей тощо;

5) збільшення кількості дітей, охоплених організованими формами відпочинку та оздоровлення, зміцнення матеріально-технічної бази діючих дитячих оздоровчих закладів;

6) створення достатньої кількості робочих місць із високим рівнем оплати праці з метою попередження міграційного скорочення населення району.

 

2. Розвиток ринку праці та підвищення рівня доходів працюючих завдяки розширенню пропозиції робочих місць, насамперед у високопродуктивних секторах, захисту прав працюючих, розвитку форм самозайнятості.

Завдання:

1) удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб економіки, організація професійного навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації безробітних, направлення безробітних громадян, зареєстрованих в службі зайнятості, на професійне навчання;

2) удосконалення системи стимулювання роботодавців, які забезпечують зайнятість випускників освітніх закладів;

3) організація оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах та організаціях району;

4) заохочення створення нових робочих місць у промисловості, енергетиці, на транспорті, в інших сферах з високим рівнем оплати праці;

5) забезпечення координації зусиль державних органів та громадських організацій, бізнес-структур, роботодавців у сфері сприяння створенню нових робочих місць і розвитку ринку праці;

6) сприяння наданню додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці на підприємствах району;

7) вжиття заходів щодо погашення боргів із виплати заробітної плати працівникам підприємств, організацій та установ району;

8) здійснення заходів щодо легалізації заробітної плати та «тіньової» зайнятості, посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, в т. ч. завдяки інформуванню населення про негативні соціальні наслідки нелегального працевлаштування та отримання заробітної плати у «конвертах».

3. Досягнення відповідності системи освіти потребам ринку праці, створення єдиного освітнього простору, забезпечення якості та доступності освіти, ефективності управління нею.

Завдання:

1)       забезпечення рівного доступу дітей до якісної дошкільної освіти завдяки відновленню діяльності дошкільних навчальних закладів, створення навчально-виховних комплексів «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад», збільшення кількості груп на базі діючих дошкільних навчальних закладів;

2)       оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості;

3)       вирішення питання 100 % підвезення учнів і педагогів, які проживають за межею пішохідної доступності, до місць навчання і у зворотному напрямку, шляхом збільшення парку шкільних автобусів;

4)       завершення процесу створення освітніх округів та забезпечення роботи опорних шкіл;

5)        створення мережі профільних навчальних закладів для навчання обдарованих дітей сільської місцевості, відкриття нових профільних класів у загальноосвітніх навчальних закладах;

6)       придбання та ремонт шкільних меблів, оснащення всіх загальноосвітніх навчальних закладів сучасними навчально-комп’ютерними комплексами та підключення їх до мережі Інтернет;

7)       забезпечення всіх загальноосвітніх навчальних закладів водопостачанням та місцями загального користування всередині приміщень;

8)       проведення професійної орієнтації школярів.

 

4. Підвищення ефективності системи соціального захисту населення з метою поліпшення охоплення соціальною підтримкою незаможних верств населення та раціоналізації використання бюджетних коштів.

Завдання:

1)       розширення переліку та поліпшення якості надання соціальних послуг;

2)       забезпечення ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою, та одержувачів різних видів державної соціальної допомоги;

3)       забезпечення своєчасного проведення суб’єктами господарювання атестації робочих місць за умовами праці, зниження рівня виробничого травматизму, зведення до мінімуму причин небезпек, властивих виробничому середовищу;

4)       відкриття стаціонарних відділень для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів;

5)       удосконалення адміністрування єдиного соціального внеску;

6)       модернізація програми житлових субсидій шляхом вдосконалення механізмів їх надання та впровадження соціальних нормативів споживання житлово-комунальних послуг, забезпечення поступової інтеграції житлових пільг у систему житлових субсидій;

7)       забезпечення на належному рівні життєдіяльності соціально вразливих верств населення, у першу чергу – осіб із обмеженими фізичними можливостями;

8)       використання потенціалу соціальних служб району для соціального залучення осіб з інвалідністю, самотніх людей похилого віку, бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі до суспільного життя та соціально-економічного розвитку району;

9)       надання послуг «соціального таксі» в районі.

 

5. Завершення реформування системи охорони здоров’я шляхом підвищення якості та доступності медичних послуг, поліпшення ефективності державного фінансування медичної сфери, створення стимулів для здорового способу життя населення й здорових умов праці.

Завдання:

1) оптимізація мережі закладів охорони здоров’я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою, приведення цієї мережі у відповідність з потребами населення;

2) сприяння забезпеченню кадрами відповідного кваліфікаційного рівня закладів охорони здоров’я, у т. ч. за рахунок державного замовлення у вищих навчальних закладах;

3) забезпечення пріоритетного, першочергового комплектування лікарськими кадрами та середнім медичним персоналом закладів охорони здоров’я сільської мережі, реалізація заходів щодо залучення та закріплення молодих спеціалістів-лікарів для роботи в медичних закладах району шляхом створення належних умов для їх праці та проживання;

4) забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації працівників закладів охорони здоров’я, перепідготовки лікарів загальної практики – сімейної медицини, помічників лікарів загальної практики – сімейної медицини;

5) забезпечення функціонування спеціалізованих палат, ліжок для ветеранів війни в лікувальних закладах та їх оснащення необхідним обладнанням, пільгове забезпечення ветеранів війни ліками за рецептами лікарів відповідно до чинного законодавства;

6) налагодження належного контролю за розподілом і застосуванням лікарських засобів, медичної техніки та виробів медичного призначення, придбаних за державні кошти;

7) розвиток конкурентного ринку надання якісних і доступних медичних послуг населенню;

8 створення умов для ефективного функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, повне забезпечення закладів спортивним обладнанням та інвентарем;

9) залучення широких верств населення до масового спорту, популяризація здорового способу життя та фізичної реабілітації як важливого складника поліпшення якості й тривалості активного життя населення району.

Очікувані результати:

1)    поліпшення демографічної ситуації в районі, зниження смертності населення, збільшення народжуваності та середньої очікуваної тривалості життя;

2)    розвиток ринку праці, створення нових робочих місць і скорочення рівня безробіття;

3)    легалізація тіньової зайнятості;

4)    стабільне зростання заробітної плати найманих працівників;

5)    ширше охоплення соціальною підтримкою населення, яке її потребує, підвищення ефективності виплат соціальної допомоги;

6)    збільшення частки заробітної плати у структурі доходів населення;

7)    повноцінне функціонування мережі освітніх округів, оптимізація мережі загальноосвітніх шкіл, підвищення їх матеріальної забезпеченості, якості навчання;

8)    повне охоплення дошкільною освітою дітей дошкільного віку;

9)    збільшення охоплення позашкільною освітою учнів загальноосвітніх навчальних закладів;

10)      залучення молоді до соціально активного дозвілля, у тому числі, спорту і фізкультури.

 

V. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ

РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ

 

Реалізація положень Стратегії забезпечується насамперед шляхом оптимізації використання наявного на місцевому рівні ресурсного потенціалу (матеріальних, фінансових, людських, інтелектуальних, інформаційних ресурсів тощо) та створення сприятливих умов для надходження в районі інвестиційних коштів.

Для реалізації завдань загальнодержавного значення район залучає централізоване фінансування з Фонду регіонального розвитку.

Для реалізації завдань, пов’язаних з адаптацією до вимог європейської інтеграції, імплементацією міжнародних норм, правил і стандартів, район залучає гранти, кошти міжнародної технічної допомоги.

 

1. Інститути, відповідальні за реалізацію Стратегії

Основними інститутами, які відповідають за реалізацію Стратегії, є: Бобринецька районна рада, Бобринецька районна державна адміністрація, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Районна рада затверджує:

1)    Стратегію;

2)    план заходів щодо реалізації Стратегії та щорічні програми соціально-економічного розвитку;

3)    цільові програми, спрямовані на вирішення актуальних проблем місцевого розвитку.

Районна державна адміністрація забезпечує реалізацію Стратегії та розробляє:

1)       план заходів щодо реалізації Стратегії;

2)       щорічні програми економічного і соціального розвитку;

3)       районні цільові програми.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у реалізації Стратегії відповідно до Плану заходів щодо реалізації у рамках їхніх повноважень, а також можуть, спираючись на положення Стратегії, розробляти стратегії розвитку та плани у межах відповідних територіальних громад.

 

2. Управлінські механізми реалізації Стратегії

Організаційно-управлінські механізми реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Бобринецького району передбачають:

1)  розробку і реалізацію на її основі програмних і нормативних документів, що включають План заходів щодо реалізації Стратегії, щорічні програми соціально-економічного та культурного розвитку, цільові програми, стратегії та програми розвитку місцевих територіальних громад. Такі документи розробляються на основі створення взаємопов’язаної системи прогнозних і програмних документів розвитку.

2) запровадження планування базових параметрів соціально-економічного розвитку району;

3) регулярний моніторинг усіх сфер і заходів розвитку;

4) здійснення контролю за виконанням Стратегії, врахування структурних зрушень на районному рівні, коригування механізмів розвитку (у т. ч. угод) та їх оптимальне пристосування до умов, що змінюються у процесі реалізації Стратегії.

 

Керованість та ефективність реалізації Стратегії забезпечуються завдяки формуванню дієвого інформаційного супроводження, що включає:

1)                налагоджену систему збору, узгодження та використання статистичної, аналітичної, нормативної, програмно-планової і прогнозної інформації для прийняття державно-управлінських рішень на районному рівні;

2)       системний моніторинг широкого кола індикаторів соціально-економічного розвитку та екологічної ситуації;

3)       відкритість і прозорість діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, регулярне інформування громадськості про основні проблеми соціально-економічного і культурного розвитку району, шляхи їх вирішення.

 

Під час фінансування заходів з реалізації Стратегії всі виконавці повинні забезпечити узгодженість дій з метою досягнення запланованих результатів; прагнути до ощадливого використання бюджетних коштів та отримання максимального ефекту від їх використання.

 

3. Фінансово-бюджетні механізми реалізації Стратегії

 

Реалізація Стратегії соціально-економічного розвитку Бобринецького району передбачає наступні орієнтири використання коштів місцевого та Державного бюджетів:

1)  оптимізацію формування і ефективне використання коштів місцевих бюджетів, збільшення доходів бюджетів розвитку у складі місцевих бюджетів за рахунок надходжень від: продажу майна, єдиного податку, коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2)  ефективне використання коштів Державного бюджету інвестиційного спрямування (Державного фонду регіонального розвитку, субвенцій місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм і проектів, інших бюджетних програм) і їх концентрацію на фінансуванні інвестиційних програм (проектів), пов'язаних із:

створенням, приростом або оновленням основних засобів комунальної власності, спільної власності територіальних громад;

впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

будівництвом і реконструкцією об'єктів соціально-культурної сфери;

розвитком дорожнього господарства та комунальної інфраструктури;

здійсненням екологічних та природоохоронних заходів;

здійсненням спільних заходів, які передбачені Угодами щодо регіонального розвитку, укладеними відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»;.

3) подання заявок на отримання коштів Державного фонду регіонального розвитку на фінансування:

програм подолання депресивності сільських територій з метою недопущення падіння обсягів сільськогосподарського виробництва та знелюднення сільських територій;

програм і заходів соціально-економічного розвитку малих міст із метою активізації в них економічної діяльності, зокрема за рахунок створення підприємств переробної, харчової та легкої промисловості, установ сфери послуг та фінансової сфери і збільшення на цій основі кількості робочих місць;

 

Застосування зазначених фінансово-бюджетних механізмів та створення сприятливих умов для надходження в район небюджетних інвестиційних ресурсів має забезпечити суттєве зростання і як результат – поступове збільшення доходів місцевих бюджетів, що дозволить спрямовувати додаткові кошти на вирішення поточних проблем району, інвестування економічних та соціальних програм розвитку району.

4. Організаційні механізми реалізації Стратегії

1) механізм державно-приватного партнерства передбачає використання різних його форм – концесії, орендних відносин, лізингу, угоди про розподіл продукції, договору щодо управління державним і комунальним майном, договору про спільну діяльність тощо.

У процесі реалізації Стратегії механізми державно-приватного партнерства використовуватимуться у сфері будівництва (реконструкції, модернізації) мереж газо- і теплопостачання, водопостачання, водовідведення, розвитку житлового будівництва; розбудови об’єктів дорожнього господарства та інфраструктури галузі охорони здоров’я та соціального забезпечення; екологізації розвитку (будівництві очисних споруд, переробці твердих побутових відходів тощо), забезпечення координації та надання інформаційно-методичної підтримки діяльності суб’єктів господарювання.

2) механізм стимулювання підприємницької активності передбачає:

спрощення процедур реєстрації (функціонування «єдиного вікна») та ведення бізнесу на місцевому рівні;

підтримку розвинутого конкурентного середовища, недопущення монополізації сфер діяльності малого та середнього бізнесу;

сприяння розвитку інфраструктурного забезпечення діяльності малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення;

створення інформаційної бази даних, консультаційних служб із питань законодавчої та інформаційної підтримки розвитку малого та середнього бізнесу, підприємництва.

 

3) механізм міжрегіонального співробітництва передбачає підтримання постійних робочих контактів між районними державними адміністраціями, радами та профільними управлінськими структурами з метою виявлення та визначення шляхів вирішення проблем, що мають міжрегіональне значення. Організація координації діяльності та взаємодії приватних підприємств і громадських об’єднань відбуватиметься шляхом проведення періодичних публічних заходів (нарад, семінарів, форумів).