Восьма сесія Бобринецької районної ради

сьомого скликання

Р І Ш Е Н Н Я

від 21 грудня 2016 року                                                               № 169

м.Бобринець

Про затвердження районної

програми розвитку земельних

відносин у Бобринецькому районі

на 2016-2020 роки

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статей 8, 183, 186, 209 Земельного кодексу України, законів України “Про землеустрій”, “Про охорону земель”, “Про оцінку земель”, “Про державний земельний кадастр”, рішення Кіровоградської обласної ради від 26 серпня 2016 року №129 “Про затвердження обласної програми розвитку земельних відносин у Кіровоградській області на 2016-2020 роки”, на підставі подання Бобринецької районної державної адміністрації

районна рада

ВИРІШИЛА:

1. Затвердити районну програму розвитку земельних відносин у Бобринецькому районі на 2016-2020 роки (далі – Програма), що додається.

2. Рекомендувати районній державній адміністрації, органам місцевого самоврядування Бобринецького району та їх виконавчим органам під час формування показників місцевих бюджетів на 2016-2020 роки та внесення змін до них передбачити видатки на реалізацію даної районної програми розвитку земельних відносин.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію Бобринецької районної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, екології, раціонального використання природних ресурсів, промисловості, енергетики, транспорту, зв’язку та житлово-комунального господарства, будівництва і архітектури.

 

Голова районної ради                                                    О. ГАДЕМСЬКА

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення восьмої сесії Бобринецької районної ради сьомого скликання

21 грудня 2016 року № 169

Районна програма

розвитку земельних відносин у

Бобринецькому районі

на 2016-2020 роки

 

 

ЗМІСТ

Вступ

І. Сучасний стан використання земель Бобринецького району Кіровоградської області.

ІІ. Основні напрями розвитку земельних відносин.

1. Мета Програми.

2. Розвиток відносин власності на землю.

3. Удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві.

4. Контроль за використанням та охороною земель.

5. Охорона земель.

6. Заходи щодо реформування земельних відносин в населених пунктах.

7. Грошова оцінка земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

8. Формування територій і встановлення меж населених пунктів.

9. Інвентаризація земель.

10. Розвиток ринку земель в районі.

ІІІ. Здійснення заходів з еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель.

1. Розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень.

2. Розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь.

3. Встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

ІV. Землевпорядне забезпечення реалізації Програми.

V. Фінансове забезпечення Програми.

VІ. Очікувані результати.

VІІ. Організація контролю за виконанням Програми.

ТАБЛИЧНИЙ МАТЕРІАЛ (№1-14)

ВСТУП

Земельна реформа є комплексом заходів, спрямованих на вирішення складних питань регулювання земельних відносин на основі раціонального, ефективного та сталого використання землі з метою гарантування громадянам, юридичним особам і територіальним громадам права власності на землю, формування прозорого механізму розподілу та обігу земельних ресурсів, ефективної системи державного управління землекористуванням.

Земельна реформа в Україні є важливою складовою частиною загальнодержавної економічної реформи, яка здійснюється у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин.

Проведення земельної реформи пов’язано зі зміною форм власності, перерозподілом земель, збільшенням кількості землекористувачів і власників землі, що потребує виконання великої кількості обґрунтувань, технічних розрахунків, виготовлення картографічних матеріалів, юридичного посвідчення прав на земельні ділянки, державної реєстрації і вимагає відповідної законодавчої бази та фінансування.

Головне завдання полягає в тому, щоб за допомогою правових норм, фінансово-економічних важелів забезпечити проведення робіт із землеустрою, створити автоматизований державний банк даних про власників землі і землекористувачів, екологічний стан, напрями і структуру використання земельних ресурсів, підвищити відповідальність усіх суб’єктів господарювання на землі за раціональне використання та якісний склад ґрунтів, зробити їх матеріально і морально зацікавленими у проведенні заходів щодо захисту й відтворення продуктивної сили землі, збільшенні надходжень до місцевих бюджетів від плати за землю.

Сучасний стан розвитку земельних відносин в районі вимагає розробки прогнозів та програм стратегічного характеру.

Враховуючи вищевикладене, Відділом Держгеокадастру у Бобринецькому районі спільно з спеціалістами Державного підприємства “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” розроблена районна Програма розвитку земельних відносин у Бобринецькому районі Кіровоградської області на 2016–2020 роки (далі – Програма), яка базується на ґрунтозахисній і землеохоронній концепції реформування і вдосконалення землекористування.

Програма розроблена на підставі чинного законодавства України, положень указів Президента України, постанов Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, рішення обласної ради від 27 січня 2015 року № 716 “Про Стратегію регіонального розвитку Кіровоградської області на період до 2020 року”, статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Ґрунтозахисна та землезберігаюча спрямованість усіх заходів, що стосується використання земельних ресурсів і розвитку земельних відносин, зрештою повинна привести до запровадження в усіх галузях та сферах економіки раціонального екологоврівноваженого й екологобезпечного землекористування.

І. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ БОБРИНЕЦЬКОГО РАЙОНУ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТ

Земельний фонд Бобринецького району складає 130,2 тис.га, з них 120,0 тис.га або 92,2 відсотка займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

У структурі сільгоспугідь рілля складає 88,4 відсотка, багаторічні насадження – 0,7; сіножаті – 0,1; пасовища – 10,8 відсотка. Розорюваність земель складає 80,9 відсотка суші.

Ліси та інші лісовкриті площі складають 4,7 тис.га, у тому числі полезахисні лісосмуги – 2,0 тис.га. Загальна лісистість району з урахуванням усіх захисних лісових насаджень складає 3,6 відсотка.

Під забудованими землями зайнято 2,2 тис.га  (1,7%), болотами – 0,6 тис.га (0,5%), іншими землями – 2,7 тис.га (2,1%). Територія суші складає 128,7 тис.га, або 98,8 відсотка від загальної площі району. Під водою зайнято 1,5 тис.га (1,2%), у тому числі водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами – 1,2 тис.га.

Основними землекористувачами в районі є власники земельних ділянок (паїв), які обробляють свої земельні ділянки одноосібно – 38,2 тис.га або 29,3 % від загальної площі району, фізичні та юридичні особи, у користуванні яких перебуває 15,9 тис. га (12,2 %), сільськогосподарські підприємства, у користуванні яких перебуває 17,4 тис. га (13,4 %), а саме сільськогосподарських товариств – 6,5 тис. га, інших недержавних сільськогосподарських підприємств – 6,0 тис. га, державних сільськогосподарських підприємств – 4,9 тис. га, з них радгоспи всіх систем – 4,9 тис. га.

У власності і користуванні громадян знаходиться 93,4 тис. га, у тому числі наданих для ведення фермерського господарства – 4,2 тис. га, товарного сільськогосподарського виробництва – 80,6 тис. га, особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель – 8,6 тис. га. Підприємства, організації, установи промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та інші займають 1,1 тис. га.

Землі державної власності, які не надані у власність і користування, займають 21,9 тис. га, з них загального користування – 9,9 тис. га. Крім того, налічується 8,3 тис. га земель запасу, резервного фонду населених пунктів та загального користування, що надані у тимчасове користування землекористувачам та власникам землі.

В державній власності знаходиться 40,7 тис. га, або 31,3 відсотка, у колективній – 0,0 тис. га (0%), у приватній – 89,5 тис. га (68,7 %), у комунальній – 0,0 тис. га (0 %).

Землі населених пунктів району становлять 7,12 тис.га, у тому числі 7,12 тис.га – землі 73 сільського населеного пункту.

Розподіл земельного фонду району за основними угіддями такий:

1) рілля – 105,0 тис.га (80,7%);

2) багаторічні насадження – 1,1 тис.га (0,8%);

3) сіножаті – 0,2 тис.га (0,2%);

4) пасовища – 12,8 тис.га (9,8%);

5) господарські будівлі і двори – 0,3 тис.га (0,2%);

6) ліси та інші вкриті лісом площі – 4,7 тис.га (3,6%);

7) забудовані землі – 2,2 тис.га (1,7%);

8) під водою – 1,5 тис.га (1,2%);

9) інші землі – 2,4 тис.га (1,8%).

 

ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

1. Мета Програми

Метою програми розвитку земельних відносин в районі на період до 2020 року є визначення та реалізація основних напрямів державної політики, спрямованих на удосконалення земельних відносин та створення сприятливих умов для сталого розвитку землекористування міської і сільських територій, сприяння розв'язанню екологічних та соціальних проблем села, розвитку високоефективного конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, збереження природних цінностей агроландшафтів.

 

2. Розвиток відносин власності на землю

На виконання державної політики щодо подальшого розвитку відносин власності на землю на основі раціонального та ефективного використання землі, гарантування права власності на землю необхідно забезпечити протягом 2016-2020 років:

1) приватизацію громадянами і юридичними особами України земельних ділянок різного функціонального призначення за винятком тих, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватну власність;

2) задоволення потреб громадян у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, сінокосіння і випасання худоби, садівництва і городництва, індивідуального житлового будівництва;

3) забезпечення ефективного використання земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, шляхом передачі цих ділянок у довгострокову оренду громадянам та юридичним особам, як правило, на конкурентних засадах (аукціонах і конкурсах);

4) надання дозволів на зміни характеру використання земельних ділянок усіх форм власності, в тому числі тих, які надані у постійне користування або передані в оренду, відповідно до затвердженого в установленому порядку зонування земель та з додержанням вимог землевпорядної і містобудівної документації;

5) визначення принципів та запровадження порядку встановлення обмежень і обтяжень права власності на землю та права користування землею;

6) надання орендарям земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, права викупу цих орендованих земельних ділянок, з метою збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

3. Удосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві

З метою створення механізмів економічного стимулювання раціонального і ефективного використання земель у сільськогосподарському виробництві передбачається:

1) створити умови для розширення територіальної бази особистих селянських господарств шляхом приєднання до них земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю);

2) вирішити питання щодо передачі земельних ділянок державних сільськогосподарських підприємств у разі їх приватизації у власність членів трудових колективів цих підприємств;

3) сприяти обігу земель сільськогосподарського призначення як необхідного засобу раціонального використання земель;

4) завершити передачу у власність громадянам і юридичним особам земельних ділянок з резервного фонду та із земель запасу;

5) забезпечувати пріоритетність учасників бойових дій у зоні антитерористичної операції та членів сімей загиблих у зоні антитерористичної операції в отриманні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів безкоштовно у власність;

6) відновити проведення необхідного обсягу робіт щодо ґрунтових обстежень сільськогосподарських угідь з метою виявлення їх забруднення шкідливими речовинами.

Заходи, спрямовані на раціоналізацію використання земель з метою виробництва сільськогосподарської продукції, повинні здійснюватися разом із виконанням заходів щодо використання та охорони земель.

 

4. Контроль за використання та охороною земель

З метою поліпшення організації контролю за використанням та охороною земель передбачається:

1) удосконалити порядок здійснення контролю за використанням та охороною земель, а також механізми моніторингу земель та землекористувань з метою своєчасного виявлення та оцінки стану земель;

2) поліпшити профілактичну роботу з попередження порушень земельного законодавства, інформування населення про діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

3) удосконалити діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, порядок їх взаємодії з органами прокуратури, внутрішніх справ та запровадити практику систематичного проведення спільних комплексних перевірок додержання суб’єктами земельних відносин земельного законодавства;

4) опрацювати питання створення координаційних органів щодо здійснення на міжвідомчій основі контролю за використанням земель.

 

5. Охорона земель

За площею та біопродуктивним потенціалом земельного фонду Бобринецький район Кіровоградської області є одним з провідних територій країни.

Проте внаслідок екстенсивного землеробства сільськогосподарська освоєність та розораність території суші району досягла 80,0 %, що на 8,3 % перевищує розораність по Кіровоградській області та на 25,6 % в Україні.

Сільськогосподарська освоєність території району  порівняно з земельними фондами України та провідних держав світу надзвичайно висока. Розораність території в Україні є однією з найбільших у світі. Так, у Європі найвищі рівні розораності мають Данія (53%), Угорщина (49%) і Польща (44,5%), що відповідно менше ніж у нашій країні.

Наслідком високої господарської освоєності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Також дуже важливе значення у зменшенні екологічного ризику, який включає ерозійні та дефляційні процеси, відіграє залісення території.

Ґрунти району мають високу родючість. Ґрунтовий покрив району характерний для пiвнiчного степу України.

Починаючи з 1993 року, у ґрунтах України на 75 % площі сільськогосподарських угідь склався негативний баланс гумусу, який у 2-3 рази перевищує допустиму норму. Як і в інших областях України та у Кіровоградській області, в Бобринецькому районі процес втрати гумусності прогресує. Якщо в 1882 році середньозважений вміст гумусу в ґрунтах становив 6,1 відсотка, то в 2010 – 4,2 % (таблиця № 1).

Отже, за такої тенденції ґрунти району протягом дуже короткого в історії ґрунтоутворення проміжку часу можуть зазнати катастрофічних змін. Тому усі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.

Основна мета охорони земель – це впровадження правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на відтворення і підвищення родючості земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів.

Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель мають бути:

забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та екологобезпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку району, насамперед його агропромислового комплексу;

комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих землемеліоративних і землеохоронних заходів з урахуванням особливостей природно-кліматичних зон і районних агропромислових комплексів;

формування в усіх землеробських районах високопродуктивних, ерозійностійких та екологобезпечних агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища та його основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів вирощуваних культур у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційного потенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації стратегічних цілей у 2016-2020 роках мають бути заходи щодо:

відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання заростанню бур'янами, чагарниками і дрібноліссям сільськогосподарських угідь;

підвищення родючості ґрунтів (внесення добрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту, запровадження екологобезпечних систем землеробства);

розкорчування полезахисних і багаторічних насаджень, які втратили свої функціональні властивості або використовуються з низькою ефективністю;

проведення моніторингу земель по агрохімічних показниках, забрудненню пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), а також заходів щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації негативних процесів;

будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення земель, створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень.

Охорона земель і відтворення родючості ґрунтів – складна багатоаспектна проблема, вирішення якої потребує коштів, відповідних рішень законодавчого характеру. Певну роль можуть відігравати організаційні заходи, які не потребують великих додаткових затрат. Це спеціальні агротехнічні прийоми: безвідвальна оранка і оранка впоперек схилів, насичення сівозмін травами й іншими не просапними культурами тощо.

Необхідно реалізувати такі заходи:

вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель, крутосхилів, ерозійнонебезпечних ділянок з метою їх залісення, залуження чи істотного поліпшення з наступним поверненням у склад орних земель;

під час складання проектів формування нових землеволодінь передбачати вивід еродованої ріллі з активного обробітку.

Підвищити зацікавленість власників землі і землекористувачів  у збереженні та відтворенні родючості ґрунтів можливо при застосуванні принципу економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Сутність його полягає в тому, щоб забезпечити товаровиробникам сільськогосподарської продукції гарантії справедливого її розподілу і розпорядження нею.

Засобом економічного стимулювання раціонального використання земельних ресурсів слід вважати звільнення від плати за землю тих площ сільськогосподарських угідь, які зайняті молодими садами, ягідниками й виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями і розсадниками багаторічних плодових насаджень, а також за земельні ділянки, які знаходяться у тимчасовій консервації або виведені із активного господарського обробітку з метою залуження, заліснення.

 

6. Заходи щодо реформування земельних відносин в населених пунктах

Для забезпечення подальшого реформування земельних відносин у місті та інших населених пунктах передбачається розробити і здійснити заходи щодо:

1) формування резервних територій для розвитку населених пунктів;

2) створення сприятливих умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у сферу торговельного, готельного, транспортного та іншого капітального будівництва, зовнішнього облаштування територій, у рекреаційну діяльність, реконструкцію неефективних виробництв шляхом надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності у довгострокову оренду з правом продовження строків користування земельною ділянкою або з правом її викупу;

3) стимулювання розвитку ринку земель міста та інших населених пунктів району шляхом надання інвесторам широкого вибору можливостей придбання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності;

4) максимально можливого підвищення цінності земельних ділянок та створення належних умов для інвестування капітального будівництва, розвитку інженерної інфраструктури населених пунктів, упорядкування їх територій;

5) урахування інтересів територіальних громад населених пунктів, розташованих у приміській зоні, під час прийняття рішень щодо зміни меж міста;

6) запровадження практики викупу земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, для потреб територіального розвитку міста та інших населених пунктів;

7) установлення підвищених ставок земельного податку за використання наднормативних площ земельних ділянок.

Регулювання забудови, підвищення цінності землі здійснюватиметься переважно економічними методами, насамперед шляхом диференціації земельного податку, пільгового кредитування тощо.

 

7. Грошова оцінка земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів

Нормативна грошова оцінка земель – один з основних чинників ефективного використання земельних ресурсів. Це база для встановлення обґрунтованих платежів за землю, зокрема розрахунку орендної плати та визначення земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні ділянок тощо.

Правові засади проведення оцінки земель, визначені Законом України “Про оцінку земель” (далі – Закон).

Із загальної кількості населених пунктів 73 (площею 7,12 тис.га) первинну нормативну грошову оцінку земель проведено по 73 населених пунктів, що складає 100 % від їх загальної кількості.

Орієнтовно проведення робіт з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у 2018-2019 оціночних роках потребують 73 населених пунктів району загальною площею 7,12 тис. га, орієнтовна вартість робіт з виготовлення технічної документації яких станом на 2015 рік складає 612,79 тис. грн., з них:

1) у 2018 році необхідно провести грошову оцінку земель 17 населених пунктів (17 сіл) загальною площею 2,603 тис. га, орієнтовна вартість яких складає 143,59 тис. грн.;

2) у 2019 році необхідно провести грошову оцінку земель 56 населених пунктів (56 села) загальною площею 4,517 тис. га, орієнтовна вартість яких складає 469,20 тис. грн.;

Обсяги робіт, виконання їх за роками, орієнтовна вартість наведені у таблицях № 2 та № 3.

 

8. Формування територій і встановлення меж населених пунктів

Проекти формування території і  встановлення меж  населених пунктів складаються з метою створення територіальних умов для самостійного вирішення міськими, сільськими, селищними радами та їх органами усих питань місцевого життя, виходячи з інтересів населення, що проживає на даних територіях, на підставі законодавства України та повної економічної самостійності.

Існуючі межі міст були встановлені ще у 70-х роках минулого століття і зазнали значних змін, які відбулися у процесі реалізації генеральних планів і не відповідають дійсності.

Таке становище має негативний вплив на розвиток населених пунктів, управління земельними ресурсами, формування справедливої системи оподаткування.

У реалізації програми щодо формування територій і встановлення меж населених пунктів першочерговими заходами мають бути роботи з формування території та встановлення меж 58 сільських населених пунктів району. На фінансування цих робіт потрібно 2146,0 тис.грн.

Обсяги робіт та їх фінансування за роками наведено в таблиці № 4.

Обґрунтоване формування територій та встановлення меж населених пунктів дасть можливість упорядкувати адміністративно-територіальний устрій, вирішити питання соціального захисту населення (забезпечити пасовищами та городами), розміщення забудови, раціонального використання земель міста, справедливого оподаткування  та ведення  контролю за використанням і охороною земель.

 

9. Інвентаризація земель

В умовах зміни земельних відносин: форми власності на землю, залучення її в ринковий обіг, інвентаризація, яка проводиться за рахунок самих замовників, здійснюється лише на окремі земельні ділянки і не містить просторової інформації, яка б відповідала вимогам сьогодення.

Саме тому, лише здійснення повної інвентаризації земель області за допомогою геоінформаційних систем, створення цифрових регіональних карт землеволодінь та землекористувань забезпечить прискорення завершення в області земельної реформи, створення ефективного механізму регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами, дозволить створити умови для удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, виведення із тіньового обліку частини земель, значного зменшення вартості та строків виготовлення правовстановлюючих документів на землю, забезпечить земельно-кадастровою інформацією місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, усіх власників землі та землекористувачів, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально, призводять до погіршення екологічної ситуації.

Обліковим об’єктом інвентаризації є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.

На виконання Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 563 “Про земельну реформу” місцевим радам необхідно провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально, призводять до погіршення екологічної обстановки.

Протягом наступних п’яти років в районі передбачено проінвентаризувати 3,046 тис. га земель населених пунктів, 3,209 тис.га. земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів та 4,546 тис. га земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Таким чином, до 2020 року у Бобринецькому районі буде проінвентаризовано 10,801 тис. га земель (таблиці № 5 та 6).

 

10. Розвиток ринку земель в районі

Приватна власність на землю в будь-якій країні стимулює її економічне зростання завдяки ефективному використанню наявних земельних ресурсів. Переваги приватної власності стають очевидними, коли існує діючий ринок землі. Ринок землі – це стабільність прав власності, можливість передачі їх від однієї особи до іншої, це відповідність ціни на землю її реальній вартості. Ринок землі та приватна власність на землю сприяють:

ефективному землекористуванню;

зниженню обсягів витрат на господарювання;

збільшенню обсягів інвестицій у господарську діяльність.

Розвиток легалізованого земельного ринку в районі залежить від обсягів первинної приватизації земельних ділянок громадянами і юридичними особами, а також від забезпечення належного розвитку ринкової інфраструктури та стабільності системи прав на землю.

В районі поряд з новими власниками і приватно-орендними підприємствами у сфері сільськогосподарського виробництва збільшується чисельність підприємців, керівників підприємств, які бажають приватизувати земельні ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності.

На сьогодні в Україні прийнято достатньо законодавчих та нормативно-правових документів з метою практичної реалізації процесу приватизації земельних ділянок.

Продаж земельних ділянок – це значне джерело надходжень коштів до місцевих бюджетів. Чимало підприємців вже виявили бажання приватизувати земельні ділянки.

Разом з тим, розвиток ринку землі значною мірою стримується внаслідок необізнаності потенційних покупців з порядком організації продажу, визначення ціни землі та рядом інших питань.

Основним завданням є максимальне досягнення надання вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключно через земельні торги (аукціони), що дасть можливість зменшити корупцію у процесі розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності. Отримання найвищої плати за оренду земельної ділянки з метою поповнення місцевих бюджетів.

Серед основних переваг земельних торгів можна виділити такі:

1) аукціон дозволяє залучити значні додаткові кошти;

2) на аукціон виставляється земельна ділянка з уже готовою землевпорядною документацією, тобто набувач не витрачає час на самостійне проходження складних та тривалих процедур відведення та погодження;

3) продаж ділянок на аукціоні є способом планування забудови території населеного пункту, адже ділянки продаються з певним цільовим призначенням, тобто місто чи село здійснює реалізацію генерального плану та отримує додаткові кошти;

4) аукціон є відкритим та прозорим способом відчуження земельних ресурсів територіальної громади, тобто можливість корупційних діянь значно зменшується;

5) впровадження конкурентних способів продажу земельних ділянок або прав на них (оренду, суперфіцію, емфітевзису) має безперечні переваги для територіальної громади, оскільки успішно проведені земельні торги є ефективним засобом істотного збільшення надходжень до місцевих бюджетів; раціональне використання земель та пошук ефективного землекористувача.

 

ІІІ. ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ З ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

1. Розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень

В умовах соціально-економічних перетворень, зміни форм власності на землю і засоби виробництва, переходу до економіки ринкового типу, вдосконалення землекористування сільськогосподарських підприємств, формування системи сталого землекористування основне призначення схем землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень полягає у виявленні найефективніших, екологічно безпечних і соціально орієнтованих напрямів використання земельних ресурсів.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень є документацією із землеустрою в галузі охорони земель.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень розробляються з метою  визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

У результаті розроблення такої документації із землеустрою встановлюється система показників, яка забезпечує обґрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання та охорони земель.

Завдяки реалізації заходів, передбачених схемами землеустрою, буде створена екологічно збалансована агроекосистема, що є головною запорукою збереження корисних властивостей землі для майбутніх поколінь, забезпечення високої якості довкілля та умов для проживання людей. Разом з тим, це забезпечить високу економічну ефективність вкладених ресурсів, збільшення надходжень від плати за землю до місцевих бюджетів.

Орієнтовні обсяги витрат на розробку схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних утворень наведено в таблиці № 7. Розрахунок витрат проведений, виходячи з середньої сукупної вартості схеми землеустрою та ТЕО, яка за інформацією Державного підприємства “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” складає близько 41,3 тис.грн. для однієї сільської (селищної, міської) ради.

 

2. Розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь

Проблеми законного, ефективного та екологічно безпечного використання сільськогосподарських земель стоять сьогодні, як ніколи, гостро. Протягом останніх років питання збереження родючості сільськогосподарських земель було предметом розгляду усіх органів державної влади вищого рівня.

На загальнодержавному рівні забезпечено всі передумови для його вирішення. Зокрема, прийнято Земельний кодекс України, закони України “Про землеустрій”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів”, якими передбачено розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, а також зобов'язано власників землі та землекористувачів використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку таких проектів землеустрою. Внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких суттєво підвищено суми штрафів за відхилення чи використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Створено чітко налагоджену структуру       органів виконавчої влади з питань         земельних ресурсів і землевпорядних науково-дослідних, проектних інститутів землеустрою.

У структурі податків зведеного бюджету Бобринецького району плата за землю займає перше місце. Тому фундаментальне завдання, яке повинні собі ставити органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади, землевпорядна служба району – це радикальна зміна ставлення до землі, як до національного багатства, шляхом пропагування та переконання власників землі і землекористувачів у доцільності здійснення заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Реальним механізмом для врегулювання зазначених проблем, наведення порядку в землекористуванні, використанні і охороні земель є землеустрій новостворених агроформувань, тобто розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

За даними кількісного обліку земель (форми 2-зем та 6-зем) на території району налічується 123 господарства, кожне з яких використовує понад 100 гектарів орних земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З них жодне господарства не має розроблені та затверджені проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь.

За підрахунками землевпорядної служби найближчим часом в районі землекористувачам та землевласникам необхідно замовити розробку близько 0,122 тис. проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Затверджені проекти захистять як орендаря, так і орендодавця від неефективного використання земельних ділянок, будуть гарантом пролонгації договорів оренди земельних ділянок.

Орієнтовні обсяги витрат на розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь наведено в таблиці № 8. Розрахунок витрат проведений, виходячи з середньої вартості 1 проекту, яка за інформацією Державного підприємства “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” складає близько 1,872 тис.грн.

Фінансування реалізації даного заходу передбачається за власні кошти землекористувачів та землевласників.

 

3. Встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

У межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги з особливим режимом їх використання. Розміри і межі водоохоронних зон і прибережних захисних смуг встановлюються в натурі (на місцевості) за спеціально розробленими проектами землеустрою.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством України та територіальними органами Держгеокадастру і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Проекти встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги повинні використовуватися у схемах землеустрою адміністративно- територіальних утворень, документації із землеустрою, під час проведення земельної реформи, оформлення відведення та надання у користування земельних ділянок, розташованих у водоохоронній зоні та  прибережній захисній смузі, а також для контролю за дотриманням режиму ведення господарської діяльності в них. Створення водоохоронних зон входить до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 №1147.

Виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані доводити до відома населення, всих заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

На сьогодні площа водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, винесених в натуру, в державному земельному кадастрі незначна порівняно з іншими земельними ділянками району. Разом з тим відомо, що землі, що прилягають до водних об'єктів, наявні скрізь на території будь-якої з категорії земель, передбачених земельним законодавством.

На сьогодні в районі за підрахунками відділу Держгеогкадастру у Бобринецькому районі із 2,594 тис.га (орієнтовна площа) прибережних захисних смуг межі встановлено лише 1,208 тис. га, а із 4,680 тис. га (орієнтовна площа) водоохоронних зон – не встановлено жодної зони.

Відсутність планово-картографічних матеріалів і невизначеність на місцевості меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг призводять до порушень земельного і водного законодавства під час їх використання. Створюються умови для незаконного ведення господарської діяльності у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі, самовільного заняття земель водного фонду, використання земель не за цільовим призначенням, а у деяких випадках і на акваторії водного об’єкта. В межах населених пунктів прибережні території забудовуються і згодом переводяться у землі житлової забудови з подальшою приватизацією. Внаслідок цього, діяльність суб’єктів господарювання і громадян завдає значні збитки довкіллю, створює умови й сприяє забрудненню поверхневих вод і земель у межах зазначених територій, не проводяться природоохоронні заходи.

Встановлення прибережних смуг та водоохоронних зон забезпечить охорону екосистем та водних ресурсів від їх деградації та дозволить належним чином реалізувати обмеження щодо використання земель у межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, передбачені чинним законодавством, та здійснювати ефективний контроль за їх додержанням.

Орієнтовні обсяги витрат на проведення робіт щодо встановлення меж водоохоронних зон (розробку проектної документації та перенесення її в натуру – закріплення межовими знаками) наведено в таблиці № 9, прибережних захисних смуг (розробку проектної документації та перенесення її в натуру – закріплення межовими знаками) – в таблиці № 10. Розрахунок витрат проведений, виходячи з середньої вартості встановлення меж 1 га, яка за інформацією Державного підприємства “Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” для водоохоронних зон складає близько 370 грн./га, для прибережних захисних смуг – близько 740 грн./га.

 

ІV. ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Земельна політика держави має бути реалізована шляхом науково-обґрунтованого перерозподілу земель з формуванням раціональної системи землеволодінь і землекористувань, створенням екологічно сталих ландшафтів і агросистем; інформаційного забезпечення правового, економічного, еколого-економічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на всіх рівнях господарювання.

Вирішення цих питань можливо лише за умови виконання землевпорядних робіт та заходів, які спрямовані на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території району, адміністративно-територіальних утворень, господарських структур, що здійснюються під впливом формування суспільно-виробничних відносин і розвитку продуктивних сил.

Реформування земельних відносин у рамках виконання Програми передбачає організацію та виконання таких видів землевпорядних робіт:

проведення землевпорядних заходів з організації сільськогосподарських підприємств із створенням територіальних умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарського виробництва, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, вдосконалення складу і розміщення земельних угідь, сільськогосподарських культур, системи сівозмін, пасовищезмін;

обґрунтування розміщення і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування впроваджених сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

складання проектів створення нових і впорядкування існуючих територій землеволодінь і землекористувань (таблиця № 11);

оновлення планово-картографічного матеріалу зйомок минулих років місцевих рад;

складання проектів відведення земельних ділянок у власність та користування, винос меж в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і наданих земель;

підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Реалізація першочергових заходів з питань землеустрою проводиться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів власників землі і землекористувачів та здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями, суб’єктами підприємницької діяльності, які мають на це дозвіл.

Для здійснення реформування земельних відносин передбачається:

продовжити роботу із межування земель з установленням на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж сіл, селищ та міста, меж земельних ділянок, які належать громадянам і юридичним особам;

виявити землі сільськогосподарського призначення, які не використовуються власниками та землекористувачами, і відповідно до законодавства вжити заходів щодо їх перерозподілу;

провести консервацію малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;

здійснити консолідацію земель запасу і земель резервного фонду в межах районів з метою забезпечення ефективного їх використання шляхом передачі в оренду на конкурентних засадах;

забезпечувати проведення організації території новостворених сільськогосподарських підприємств;

скласти плани обмежень використання земель;

забезпечити землевпорядне обґрунтування заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів, заболочення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;

розробити плани земельно-господарського устрою територій населених пунктів;

поновити роботи щодо картографування земельних угідь, ґрунтових і геоботанічних обстежень, а також розпочати комплексне обстеження техногенно-забруднених земель;

виконати роботи щодо встановлення та закріплення меж прибудинкових територій.

Протягом 2016-2020 років планується за рахунок залучення коштів землевласників та землекористувачів та коштів, які надходять від підприємств та організацій в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, залужити 12,6 тис.га деградованої ріллі. Дана площа може бути зменшена через те, що частина цих земель перебуває у приватній власності і їх залуження залежить виключно від волевиявлення власників землі. Еродовані землі, які не буде залужено, використовуватимуться із застосуванням заходів ґрунтозахисного землеробства.

Обсяги залуження деградованої ріллі наведено в таблиці № 12, що додається.

Ефективна регіональна екологічна політика вимагає спільних зусиль та співробітництва з усіма природоохоронними структурами району. Заходи з охорони земель, які планується проводити до 2020 року, наведені у таблиці № 13.

 

V. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

Потреба у фінансовому забезпеченні заходів в 2016-2020 роках в розрізі джерел фінансування зазначена в таблиці № 14.

Фінансове забезпечення заходів Програми здійснюється за рахунок коштів державного, обласного, районного бюджетів, місцевих бюджетів, коштів власників землі і землекористувачів та інших не заборонених чинним законодавством джерел фінансування. В першу чергу певні роботи фінансуються за кошти найбільш зацікавленої у виконанні таких робіт сторони.

Обсяги коштів, які пропонується залучати на виконання Програми, підлягають уточненню під час затвердження місцевих бюджетів (внесенні змін до них) на відповідний рік, виходячи з їх ресурсних можливостей.

Кошти, які надходять до місцевих бюджетів у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відповідно до вимог ст. 209 Земельного кодексу України спрямовуються лише на фінансування заходів з освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, (використання цих коштів на інші цілі не допускається).

Одним із основних завдань Програми є залучення коштів землевласників та землекористувачів на  проведення робіт  і заходів пов’язаних з охороною земель та землеустроєм.

 

VІ. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Удосконалення земельних відносин в районі спрямоване на закріплення конституційного права громадян та юридичних осіб на набуття і реалізацію права власності на земельні ділянки під контролем органів влади.

Реалізація Програми розвитку земельних відносин, як комплексу взаємозв’язаних правових, організаційних, фінансових, науково-технічних та інших заходів має забезпечити прискорення завершення в районі земельної реформи, а також створити ефективний механізм регулювання земельних відносин та державного управління земельними ресурсами.

Виконання Програми дозволить створити умови для удосконалення ведення державного земельного кадастру, гарантування прав власності на землю, забезпечить земельно-кадастровою інформацією місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, усіх власників землі та землекористувачів.

Поетапна реалізація Програми шляхом здійснення комплексу організаційних, еколого-економічних, соціально-правових та інших заходів з урахуванням особливостей реформування земельних відносин дасть змогу зупинити процес деградації ландшафтного і біологічного розмаїття, в першу чергу, мінімізувати ерозійні процеси та створити стійку агроекологічну систему нарощування біоресурсного потенціалу земель, підвищити ефективність їх використання 1,6-1,8 раза.

Впровадження землеохоронних заходів дасть змогу зменшити темпи інтенсивного прояву водно-ерозійних процесів, захист від яких здійснюватиметься відповідно до затверджених планів виведення деградованої ріллі з сільськогосподарського виробництва та її залуження.

Будівництво гідротехнічних споруд, як найбільш капіталоємних робіт, буде проводиться на територіях, де агротехнічні та лісомеліоративні заходи не забезпечують протиерозійну стійкість ландшафтів.

Введення в дію автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру дозволить забезпечити своєчасне надходження у повному обсязі та розмірах платежів за землю, проведення широкомасштабних робіт із землеустрою, моніторингу земель та державного контролю за використанням і охороною земель.

Проведення робіт, пов'язаних з розробкою та складанням планів земельно-господарського устрою населених пунктів, інвентаризацією земель дасть змогу упорядкувати відомості про земельні ділянки і землекористувачів, вирішувати питання забудови, планування і зонування, створити реальний банк даних про ринок землі. Усе це збільшить надходження до місцевих бюджетів на 15-20 відсотків.

Проведення робіт з грошової оцінки земель дасть змогу збільшити в середньому на 10-15 відсотків надходження від плати за землю.

Проведення цих робіт сприятиме більш відповідальному і господарському ставленню власників земельних ділянок до їх використання.

Виготовлення правовстановчих документів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) дасть змогу громадянам реалізувати своє конституційне право власності на землю, збільшить надходження до бюджетів за рахунок інвентаризації присадибних земельних ділянок та сплати земельного податку.

Продаж земельних ділянок та отримання одноразового доходу від цього сприятиме прискоренню економічного зростання регіону, зменшенню витрат на обслуговування боргу місцевих рад, збільшенню надходження до бюджетів усіх рівнів.

У результаті реалізації Програми район отримає близько 1 млн. грн. додаткових надходжень щороку.

 

VІ. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРОГРАМИ

 

Контроль за виконанням Програми здійснюється районною радою та районною державною адміністрацією.

Організаційне супроводження виконання Програми здійснює Відділ Держгеокадастру в районі.

 

ПАСПОРТ

Програми розвитку земельних відносин у Бобринецькому районі 

на 2016-2020 роки

1.	Програма затверджена: рішенням районної ради від 21 грудня 2016 року  № 169
2.	Ініціатор розроблення програми	Відділ Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області
3.	Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення Програми	Рішення обласної ради від 26 серпня 2016 року № 129 «Про затвердження обласної Програми розвитку земельних відносин у Кіровоградській області на 2016-2020 роки»
4.	Розробник програми	Відділ Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області
5.	Співрозробники програми
6.	Відповідальний виконавець програми	Відділ Держгеокадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області
7.	Учасники програми
8. 8.1	Терміни реалізації програми	2016-2020 роки
	Етапи виконання програми (для довгострокових програм)
9	Перелік бюджетів, які беруть участь у виконанні Програми
10.	Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації програми, усього, у тому числі:	14011,33
	кошти державного бюджету	1308,50
	кошти обласного бюджету	134,81
	кошти місцевого бюджету	8858,46
	кошти небюджетних джерел	3709,56
11.	Основні джерела фінансування програми	Державний та місцеві бюджети, у тому числі, кошти, які надходять в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, кошти землевласників та землекористувачів, інші джерела не заборонені законодавством

____________________